пи́ти, плю́, пиш, гл. Залѣпливать, залѣпить.
Залі́плюватися, лююся, єшся, сов. в. заліпи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Залѣпливаться, залѣпиться. 2) Слѣпливаться, слѣпиться. Заліпилися мої карі очі, не можу я розняти. Чуб. V. 950.
За́лісок, ску, м. Опушка лѣса. Приходить на залісок, — аж вовчиця з вовченятами грається. Рудч. Ск. I. 134.
Заліта́ти, та́ю, єш, сов. в. залеті́ти, лечу́, ти́ш, гл. Залетать, залетѣть. В чужий край не залітай, щоб крилечка мати. Ном. № 9421. За сто миль залетіла. Ном. стр. 303.
Залі́ток, тку, м. Лѣтній выпасъ скота. Брав на заліток воли, то через те й було в мене багато скотини чужої. Верхнеднѣпр. у. 2) Употребительнѣе во мн. ч. за́літки. Начало лѣта. На за́літки зоставля́ти. Оставлять до начала будущаго лѣта. Не зоставляйте сіно на залітки, а то бува миші перегризуть, затече. Волч. у.
Залі́тошній, я, є. Позапрошлый. Се було чи літошній, чи залітошній год. Черниг. у.
Залі́тувати, тую, єш, гл. 1) Остаться на лѣто. 2) Хватить до новаго урожая. Повитрачувились з хліба, з сіна, з соломи, — не залітує, доведеться купувати. Конотоп. у.
Залічи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Зачесть. 2) Залѣчить. Левиц. Пов. 176. Залічили в серцях наших великую рану. Макс.
Залічи́тися, чу́ся, чишся, гл. Засчитаться, ошибиться въ счетѣ.
Залля́ти, ля́ю, єш, гл. = Залити. Лучче було мене, мати, в купелі залляти, ніж такую нещасную на світ видавати. Чуб. V. 361.
Зало́г, гу, м. = Заклад 4. Уман. у.
Зало́га, ги, ж. 1) Гарнизонъ. Сей город був султанський; стояла в йому турецька залога. К. (Правда, 1868, стр. 53). 2) Охранительная стража. Ой Бог знає, Бог відає, де мій милий ночує: чи у полі, чи у полі, чи в великій дорозі, чи у пана гетьмана да стоїть на залозі. 3) Засада. Черном. Стежки і всі дороги черкеські обняли залоги. Мкр. Г. 25. 4) Собраніе, сборище людей. Не ночує дівчинонька дома, на досвітках велика залога, там ночує дівчинонька здорова. Мил. 95. 5) Землянка? См. Мкр. Г. 19 и 23. Виходить часом із залоги, на сонці гріється, співа. Мкр. Г. 23.
Заложа́тися, жа́юся, єшся, гл. Биться объ закладъ. Черк. у.
Заложи́ти, ся. См. Закладати, ся.
За́лоза, зи, ж. Железа, гланда. Ум. За́лозка. Ув. Залозя́ка.
Залозува́ти, зу́ю, єш, гл. Страдать гландами, опухолью слюнныхъ железъ. Мої воли тепер залозують. Прилук. у.
Залозува́тий, а, е. Страдающій гландами.
Залозя́ка, ки, ж. Ув. отъ за́лоза.
Залої́тися, лою́ся, ї́шся, гл. 1) Засалиться. НВолын. у. 2) Облѣпиться чѣмъ. Залоївся камінь, бо зерно було сире, то мов тістом замазав хто. Канев. у.
Залокта́ти, кчу́, чеш, гл. = Залоптати. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Зало́м. См. Залі́м.
Зало́ма, ми, ж. Верхняя конусообразная часть стога. Я оце снопи на залому кидав. Черк. у.
Зало́мистий, а, е. Изгибистый, излучистый.
Заломи́ти. См. Заламлювати.
За́лопом, нар. Быстро, стремительно. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Залопоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Захлопать. Як засміється та залопотить у долоні. Грин. II. 95. 2) Затопотать, побѣжавъ, побѣжать съ топотомъ. П'ятами накивав, аж залопотіло. Ном. № 4418. Вовки як залопотіли, так їх більш ніхто й не бачив. Грин. II. 244. Которі в плач, а хто в ноги, — тільки залопотіло. МВ. (О. 1862. III. 69).
Залопта́ти, пчу́, чеш, гл. Защемить. Сіль зайшла у виразку, — так залоптало. Харьк.
Залоскота́ти, чу́, чеш, гл. Защекотать. Може вийшла русалонька матері шукати, а може жде козаченька, щоб залоскотати. Шевч. 26. Панночка загадочок не вгадала, русалочка панночку залоскотала. Чуб. III. 190.
Залу́биці, ць, ж. мн. Сани съ кузовомъ.
Залу́бка, ки, ж. = Залубиці.
Залу́бний, а, е. О саняхъ: съ кузовомъ.
Залу́бниці, ць и залу́бні, бень, ж. мн. = Залубиці. Подивлюся на подвір'є, — лише слід, де ковані залубниці стояли, де вороні коники ірзали, то ті ж мою Марусеньку взяли. Гол. II. 112.
Залубува́тіти, тію, єш, гл. О хлѣбѣ: затвердѣть. Залубуватів хліб. Каменец. у.
