Залулу́кати, каю, єш, гл. О ночныхъ хищныхъ птицахъ: закричать. Залулукала сова. Залулукав леліт. Вх. Зн. 33.
Залуна́ти, на́ю, єш, гл. О звукѣ: раздаться, огласиться. К. МБ. XI. 142.
Залу́па, пи, ж. Залупа.
Залу́пати, паю, єш, гл. Захлопать (глазами).
Залупи́ти, ся. См. Залуплювати, ся.
Залу́плювати, люю, єш, сов. в. залупи́ти, плю́, пиш, гл. Отворачивать, отворотить (кожу), залупливать, залупить. Свашка-неліпашка: шишок не ліпила, та всі залупила. Грин. III. 547. — о́чі. Выворотить вѣки. Залуплює очі. Каменец. у.
Залу́плюватися, лююся, єшся, сов. в. залупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Залупливаться, залупиться.
Залу́пчистий, а, е. О сапогѣ: съ отворачивающимся голенищемъ? Залупчисті чоботи. Гол. Од. 67.
Залу́скати, каю, єш, гл. Затрещать.
Залускоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. Усиленно затрещать.
Залуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. залучи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Завербовывать, завербовать, затянуть въ свою компанію, залучать, залучить. І веселились у чернечих душах, що Конашевича до себе залучили. К. МБ. II. 135. На зіму хто небудь залучить мого дідуся скотину порати, вірьовки плести. Г. Барв. 355. 2) Загонять, загнать домой домашнее животное (изъ стада). Кожне своїх овець залучало додому. Мир. ХРВ. 45. Залучав скотину. Мкр. Г. 55. Гусей або утяток з річки залучити. Мкр. Н. 35. 3) Доставать, достать, получать, получить. Оце було, як залучить собі яблучко въ кишеньку, дак і закличе мене в хлівець: „На́, мамо!“ Г. Барв. 433. — сла́ви. Пріобрѣсти славу, прославиться. Ой не схотів та пан Сава козакам служити, він пішов же до ляшеньків слави залучити. Макс.
Залу́чник, ка, м. Раст. Xanthium Strumarium L. ЗЮЗО. I. 142.
Залуща́ти, щу́, щи́ш, гл. = Залускати.
Зальо́ги, гів, м. мн. Засада. Вони обидва лежали тоді в зальогах з киями — один з одного боку, а другий з другого; ми туди, а вони до нас. Павлогр. у. ( Залюбовск.).
Зальо́пати, паю, єш, гл. = Задріпати.
Зальо́ти, тів, м. мн. Ухаживаніе, волокитство. До дівки Санджаківни на зальоти поспішали. АД. I. 211. Він удівець, бачте, так на зальоти ходе до тії удови-молодиці. Каменец. у.
Зальо́тний, а, е. 1) Любящій ухаживанія, волокитство. Там така удалась зальотна: хоч як мати лає, а вона таки вискочить на вулицю. 2) Удалый. Стояло військо тут зальотне, волове, кінне і піхотне. Котл. Ен. IV. 27; Словарь.
Зальо́тник, ка, м. Ухаживатель.
Залюби́ти, ся. См. Залю́блювати, ся.
Залюбки́, нар. Съ удовольствіемъ; охотно. Ну там вода! залюбки напитись. Черк. у. На Наталю молодую залюбки дивились. Мкр. Н. Як перше було, коли йду куди, то весело й залюбки. МВ. I. 17.
Залю́блювати, люю, єш, сов. в. залюби́ти, блю́, биш, гл. Любить, полюбить. Вовки, бачте, вовкулаку не залюблюють…, бо вовкулака їсти падло гидує. Г. Барв. 451. Тепер уже сама не промовляє слова, не залюбила і других чути, як говорять. МВ. II. 97. Він залюби́в, не залюби́в. Ему понравилось, не понравилось. На добрий ум научали, — ти не залюбив. Грин. III. 142. Не залюбив небіжчик кулі. Греб. 353. Одкинула вашу масть од чиряка — не залюбив: дуже почав сіпати. Харьк.
Залю́блюватися, лююся, єшся, сов. в. залюби́тися, блю́ся, бишся, гл. Влюбляться, влюбиться, полюбить. Чи не було річки утопитися, чи не було кращих залюбитися? Чуб. V. 540. Не вірю, щоб так швидко й дуже залюбитись можна було. Котл. НП. 344.
Залю́днення, ня, с. Заселенность.
Залю́днити, ся. См. Залюдняти, ся.
Залю́дніти, нію, єш, гл. = Залю́днитися. Залюдніла Україна. К. Грам. 32.
Залюдня́ти, ня́ю, єш, сов. в. залю́днити, ню, ниш, гл. Заселять, заселить.
Залюдня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. залю́днитися, нюся, нишся, гл. Заселяться, заселиться.
Залю́ляти, ляю, єш, гл. Убаюкать. Заколишу, залюляю, сама піду погуляю. Мил. 37.
Залю́патися, паюся, єшся, гл. Замочиться, забрызгаться сильно. Вх. Уг. 239.
Залю́тий, а, е. = Лютий. Зімонька-зіма та залюта була. Нп. Волч. у. Слов. Д. Эварн.
Залютува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Запаять. 2) Засвирѣпствовать. Уже осінь; незабаром зіма залютує. Шевч. II. 163.
