Залютува́тися, ту́юся, єшся, гл. Прійти въ ярость.
Заляга́ння, ня, с. 1) Указываетъ дѣйствіе по значенію глагола заляга́ти. 2) Засада. Залягання на гординця. К. ЦН. 170.
Заляга́ти, га́ю, єш, сов. в. залягти́, ля́жу, жеш, гл. 1) Занимать, занять мѣсто, покрывать, покрыть собою. Геть! бач моє місто залягла. Мнж. 143. Сиві кабани усе поле залягли. Ном. стр. 292. № 54. Великая худобонька все подвір'я заляже. Чуб. V. 163. 2) Полечь. Не одного тепер ляха голова заляже. Макс. (1834). 123. 3) Заваливать, завалить. Сирая земля двері залегла. Мет. 150. 4) Залегать, залечь. Заліг, як собака в грубі. Ном. № 11762. Заляжу до завтрього. К. ЧР. 286. 5) Засѣдать, засѣсть (въ засадѣ). Мнж. 141. Залягли вони на нас у балці. К. ЦН. 191. Та ж за ордою пан Хмельницький вгнався. Він у Ведмежих Лозах залягав. К. ПС. 110. 6) Затихать, затихнуть (о вѣтрѣ). Вітерець заліг десь, тиша. МВ. II. 49. 7) Оставаться, остаться безъ обработки. Ця нива ще торік залягла. Борз. у.
Заляка́ти. См. Залякувати.
Заляка́тися, ка́юся, єшся, гл. Испугаться. А я молоденька залякалася, та в новую світлоньку заховалася. Чуб. V. 19.
Заля́кувати, кую, єш, сов. в. заляка́ти, ка́ю, єш, гл. Запугивать, запугать. Наскакуєш, щоб дух мій залякати. К. Іов. 23.
Залямува́ти, му́ю, єш, гл. Окаймить. Черк. у.
Заля́мчитися, чуся, чишся, гл. Сбиться (о волосахъ). Але ж то як у тебе залямчилось волосся, трудно й гребінцем потягти. Брацл. у.
Заля́́пати, паю, єш, гл. 1) Захлопать. Заляпа деркачами (півень крилами) і „ку-ку-рі-кууу!“. Сим. 212. 2) Забрызгать грязью.
Заляпоті́ти, почу́, ти́ш, гл. 1) Захлопать (быстро, учащенно). 2) Закапать (учащенно).
Заля́скати, каю, єш, гл. 1) Захлопать, защелкать. 2) Зарукоплескать. Публіка… заляскала в долоні. Левиц. Пов. 136.
Заляскоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. 1) Учащенно захлопать, защелкать. 2) Быстро заговорить; чаще: закричать рѣзкимъ голосомъ. Як заверещить, заляскотить на мене. Г. Барв. 300.
Залячи́, жу, жеш, гл. = Залягти.
Залячи́ся, жуся, жешся, гл. Вгнѣздиться, расположиться въ норѣ. Скверщок заляжеся в нових будинках. Вх. Лем. 415.
Заляща́ти, щу́, щи́ш, гл. = Заляскотіти. Як закричить, залящить! Кв. I. 125. Козаки зареготались, аж луна по лісу залящала. Стор. МПр. 104. Як крикне не своїм голосом: кукуріку!… аж у вухах залящало! Стор. I. 236.
Замага́ти, га́ю, єш, гл. Одолѣвать. Робота замагає. Ольгопольск. у.
Зама́зати, ся. См. Замазувати, ся.
Зама́зка, ки, ж. Замазка.
Зама́зувати, зую, єш, сов. в. зама́зати, жу, жеш, гл. 1) Замазывать, замазать. Не йди туди, де ликом зав'язано, а калом замазано. Рудч. Ск. I. 102. 2) Запачкивать, запачкать. 3) Покрывать, покрыть въ слѣд. примѣрѣ: Густі хмари замазали небо. Мир. ХРВ. 238.
Зама́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. зама́затися, жуся, жешся, гл. 1) Замазываться, замазаться. Від смерти і в печі не замажешся. Ном. № 2247. 2) Запачкиваться, запачкаться. Сидить дід під лавою, замазався сметаною. Ном., стр. 301. № 385.
Замазу́ра, ри, об. Замарашка. Замазури мої ще мені й усміхаються, і не мислять про те, що мати журиться. Г. Барв. 285.
Замазу́рити, рю, риш, гл. Запачкать.
Замазу́ритися, рюся, ришся, гл. Запачкаться.
Замазу́ха, хи, ж. Замарашка.
Замазчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Окровавить.
Замазчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Окровавиться.
Замаї́ти. См. Замаювати.
Замайструва́ти, рую, єш, гл. Приняться мастерить.
Замайструва́тися, ру́юся, єшся, гл. Увлечься мастерствомъ.
Замакі́тритися, рюся, ришся, гл. Закружиться. Щоб тобі світ замакітривсь. Ном. № 3707. Так у його в голові замакітрилось і в очу позеленіло й потемніло. Г. Барв. 514.
Замали́м, замало́м не, нар. Чуть не; безъ малаго. Оце замалом не впала. Ном. № 6639. Замалом не піймав зайця. Черк. у. Замалим не двісті.
Замалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Закрасить. „Заший, серце, роспорочку въ мому чере-
