дзвін, то вже ні заграється, ні засидиться. Зоя звеліла не давати багато пляшок на стіл, щоб духовенство не засиджувалось. Левиц. I. 395.
Засила́ти, ла́ю, єш, сов. в. засла́ти, шлю́, шлеш, гл. 1) Засылать, заслать. 2) Ссылать, сослать. Туди тебе зашлють, де козам роги правлять. Ном. № 3631. 3) Посылать, послать, присылать, прислать. Засилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Мет. 24. Москалів заслав царь, та й припинили. Черк. у. Старості́в засила́ти. Сватать. Заслав він старостів та й хустки побрав.
Заси́лити. См. Засилювати.
Заси́лювати, люю, єш, сов. в. заси́лити, лю, лиш, гл. 1) Усиливать, усилить, подкрѣплять, подкрѣпить. Вона тебе ні в чому за руку не веде, вона тільки твій розум засилює, щоб сама ти свій шлях пізнала. К. Д. Серце. 29. 2) Вдѣвать, вдѣть; всовывать, всунуть. Засилити нитку в голку. Желех. Вх. Зн. 39. Дірка була викопана в стіні невелика: так тілько можно було руку туди засилити і витягти що-небудь поблизу. Новомоск. у. 3) Прикрѣплять, прикрѣпить, привязать (веревку, цѣпь и пр.). Желех.
I. За́силка, ки, ж. Пища, что-либо подкрѣпляющее силы — пища или напитокъ. Желех.
II. Заси́лка, ки, ж. Ушко, отверстіе для вдѣванія нитки, снурка и пр. (въ иглѣ и пр.). Желех. Вх. Зн. 20.
Заси́лок, лку, м. Помощь, подкрѣпленіе, поддержка. Желех.
Засина́ти, на́ю, єш и засипа́ти, па́ю, єш, сов. в. засну́ти, сну́, неш, гл. 1) Засыпать, заснуть. Серед миру я лягаю, тихо засинаю. К. Псал. 7. Ходила, блудила та й заснула, приїхав Гриць мій, — я й не чула. Лавр. 55. Заснули думи, серце спить. Шевч. 224.
Засини́ти, ню́, ни́ш, гл. Засинить.
Засини́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Сдѣлаться синимъ. Засинилось полотно. НВолынск. у.
Засині́ти, ні́ю, єш, гл. Засинѣть. Засиніли понад Дніпром високі могили. Шевч. 30.
Засині́тися, ні́юся, єшся, гл. = Засиніти. Сине море засинілося. Чуб. V. 985.
За́сип, пу, м. и заси́па, пи, ж. = Приспа. Вх. Уг. 359.
I. Засипа́ти, па́ю, єш 1) = Засинати. 2) Сов. в. Заспа́ти, сплю́, спи́ш. Засыпать, заспать, подолгу спать. Щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала. Ном. № 254. 3) Сов. в. Заспа́ти, сплю́, спи́ш. Забывать, забыть что-либо за сномъ, послѣ сна. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. Г. Барв. 449.
II. Засипа́ти, па́ю, єш, сов. в. заси́пати, плю, плеш, гл. 1) Засыпать, засыпать. Засипав їй очі борошном. Грин. II. 337. Його житло засипле з неба сірка. К. Іов. 40. Поховали. Засипали домовину. Г. Барв. 208. 2) Всыпа́ть, всы́пать. Засипав у ступу проса і заставив товкти москаля. Рудч. Ск. II. 166. Чиє, пане, засипано, того й мелеться. Мнж. 120. 3) Только сов. в. Быстро заговорить. Засипав, як горохом в бочку. Ном. № 12894.
Засипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. заспа́тися, сплю́ся, спи́шся, гл. Засыпаться, заспаться, спать слишкомъ долго. Нема в мене свята, — каже чорт: — я не загуляюсь, не запіячу, не засплюсь і на Великдень. Г. Барв. 193.
Засипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. заси́патися, плюся, лешся, гл. Засыпа́ться, засыпаться. Нехай мені гарячим піском очі засиплються. МВ. II. 63. Засипалась криниченька золотим піском. Чуб. V. 204.
Засипля́ти, ля́ю, єш, гл. Просыпать какое-либо событіе, явленіе. Зелена діброво, скажи мені правду: хто такий у світі зору засипляє? Чуб. V. 486.
Заси́рнити. См. Засирнювати.
Заси́рнювати, нюю, єш, сов. в. заси́рнити, ню, ниш, гл. Запачкивать, запачкать сыромъ.
Засироти́ти, чу́, ти́ш, гл. Осиротить.
Засироті́ти, ті́ю, єш, гл. Осиротѣть. Дитя ж моє коханеє, чого рано засиротіло? а я молода завдовіла. Чуб. V. 807.
Засиса́ти, са́ю, єш, гл. 1) Засасывать. 2) Жалить, кусать (о змѣяхъ). Хто буде цю молитву знати… Не буде звір його поїдати, не буде гад його засисати. Грин. III. 151.
Засита́рити, рю, риш, гл. = Засатарити. Де ти заситарив коня? Мнж.
Засити́ти, чу́, ти́ш, гл. Вогнать, загнать. Заситить оце кілок у землю. Лебед. у.
Засити́тися, чу́ся, тишся, гл. Всосаться, увязнуть, завязнуть. О. 1861. XI. 116.
Засиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. засо́хнути и засо́хти, хну, неш, гл. Засыхать, засохнуть. Як та билина засихала. Шевч.
