567. Впали карі очі, засохли губи. Шевч. 558.
Засича́ти, чу́, чи́ш, гл. Зашипѣть (о змѣѣ). Гадюка хоч не вкусить, то засичить. Ном. № 2878.
Засия́ти, сия́ю, єш, гл. = Засяти. І світ над ним не засияв вовіки. К. Іов. 7.
За́сіб, собу, м. Средства матеріальныя, силы. В мого батька засіб невеликий, середній: він не багатий і не вбогий. Рк. Левиц. Які маємо до сього часу грошові засоби і звідкіля ще їх добути, про те иншим часом рахуватимем. К. (О. 1862. III. 23). На сю… боротьбу тратять вони останні сили, останні свої засоби. К. Кр. 31.
Засі́бни́й, а́, е́. 1) Зажиточный, со средствами. Хиба котрий засібний, то не купував голодного року хліба. Каменец. у. 2) Объ одеждѣ: просторный. Гол. Од. 18.
Засі́́бно, нар. Зажиточно, со средствами.
За́сів, ву, м. Посѣвъ. Оця рука у нас сього року під засівом. Черк. у. Дають плуги, воли сірі, ще й до того всі засіви. Чуб. V. 216.
Засіва́льник, ка, м. Поздравляющій съ новымъ годомъ и посыпающій при этомъ въ комнатѣ хлѣбными зернами. Прилуц. у.
Засіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. засі́яти, сі́ю, єш, гл. 1) Засѣвать, засѣять. Почав… пшеницю сіять і засіяв нею цілих дві десятині. Грин. II. 47. Радимось, як городи засіваємо. МВ. II. 206. Чого ви лаєтесь! Хиба вас поле засіяно? Ном. № 9230. 2) Посыпать комнату зернами при поздравленіи съ новымъ годомъ. Прилуц. у. 3) Только сов. в. Затанцовать. Потім горлиці засіяв Гарасим Калина. Мкр. Н. 29.
Засіва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. засі́ятися, сі́юся, єшся, гл. 1) Засѣваться, засѣяться. Узяло тоді хлоп'я жменю жита та й посіяло навхрест, от усе поле й засіялось житом. Грин. I. 72. 2) О волосахъ: пробиваться, пробиться. Ще молоденький: борідка тілько стала засіватись. Екатериносл. у. Не піду ж я за старого, — бородою коле; но я піду за такого, що вус засіявся. Грин. III. 195.
Засіда́тель, ля, м. Засѣдатель. Вибрали мене в засідателі. Стор. I. 161.
Засіда́тельський, а, е. Засѣдательскій. Накинув голова засідательські мітки прясти. О. 1862. II. 39.
Засіда́ти, да́ю, єш, сов. в. засі́сти, ся́ду, деш, гл. 1) Садиться, сѣсть. Просимо до гурту (до вечері)! привітали мене і вклонились. — Може б поруч зо мною така краля засідала, га? каже Назар. МВ. (О 1862. III. 57). 2) Засѣдать, засѣсть, присутствовать. Засідав серед громадзьких мужів. К. Іов. 61. 3) Быть въ засадѣ, подкарауливать изъ засады. Ой не лети, сивий орле, на Волиння пити, засідають вражі ляшки, хотять тебе вбити. Чуб. V. 133. 4) О мѣстѣ: занимать. Війшов нелюб в хату, засів усю лаву. Чуб. V. 345. 5) Засѣдать, засѣсть гдѣ-либо. Та й засядем по пасіках на ввесь літ остаток. К. Досв. 109.
За́сіди, дів, м. мн., за́сідка, ки, ж. Засада, подстереганіе. Ходи́ти, піти́ на за́сіди, за́сідку. Залегать, залечь на дичь. Охотники… підуть на засіди. Мнж. 156. Ходив я на засіди на котки. Екатериносл. у. Пішов на засідки на вовків. Канев. у. На серни та оленя виходить стрілець на засідку. Шух. I. 235.
Засідла́ти, ла́ю, єш, гл. Осѣдлать. Засідлав собі коника гетьманського. Чуб. III. 294.
За́сідок, дку, м., Яйцо, пролежавшее нѣкоторое время подъ насѣдкой.
За́сік, ка, м. засі́ка, ки, ж. Закромъ. Чуб. VII. 388. Він узяв, роскрив один засік. Рудч. Ск. II. 141. Засіли в законах, як миші въ засіці. К. Гр. К. XXX. Подивився він у своїм обийсті, — аж у нього все жито в засіках. Рудч. Ск. I. 8. Ум. За́січок, за́січка. Прийшли в будчину, подивились у засічку, аж там та пляшка, що вкрадено. Новомоск. у.
Засіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. засі́кти, чу́, че́ш, гл. Засѣкать, ранить (о ногѣ лошади). Кінь засіка ногу.
Засі́лля, ля, с. Выселокъ, хуторъ за селомъ.
Засі́нок, нку, м. Загородка у сѣней.
Засі́пати, паю, єш, гл. Задергать. Засіпали, як циган сонце. Харьк. у.
Засі́патися, паюся, єшся, гл. 1) Задергаться. 2) Сильно умориться отъ хлопотъ, бѣготни. Наймички аж засіпались, пораючись: та́ локшину кришить, та вареники ліпить. Кв. II. 212.
Засіріти, рію, єш, гл. Засѣрѣть, начать сѣрѣть; разсвѣтать.
Засіркува́ти, ку́ю, єш, гл. При обмазкѣ стѣнъ слегка побѣлить бѣлою глиной (худшимъ сортомъ) по сѣрой. Новомоск. (Залюбовск.).
Засі́сти. См. Засідати.
Засічи́, чу́, че́ш, гл. = Засікти. Желех.
Засі́яти, ся. См. Засівати, ся.
