Заска́ба, би, ж. Заноза.
Заска́би́ти. См. Заскаблювати.
Заска́блювати, люю, єш, сов. в. заска́би́ти, блю, биш, гл. Занозить.
Заскавуча́ти, чу́, чи́ш, гл. Завизжать. Заскавучали… собаки. Стор. МПр. 111. Нехай тільки руки зложу, заскавучиш ти, як цуцик. Ном. № 3594.
Заскака́ти, ка́ю, єш и качу́, чеш, гл. Запрыгать. Ніхто не баче, як сирота плаче, а як заскаче, то всяк побаче. Ном. № 10698.
Заска́кувати, кую, єш, сов. в. заско́чити, чу, чиш, гл. 1) Вскакивать, вскочить, попасть куда. Заскочила баба в нерет: ні назад, ні наперед. Ном. № 10086. 2) Захватывать, захватить, застигать, застичь. Гайдамаки напали на двір Олексійця у Білозер'ї, а самого не заскочили. ЗОЮР. I. 249. Де ти його спобіжиш, де ти його заскочиш? Чуб. I. 92.
Заскали́ти, лю́, лиш, гл. Занозить. Заскалив палець. Каменец. у.
Заска́лка, ки, ж. Заноза.
Заска́лля, ля, с. При тесаніи дерева оставшіяся на немъ острыя щепки. Каменец. у.
Заскара́тися, ра́юся, єшся, гл. Забожиться, поклясться словами: Скарь ня, Боже! Вх. Лем. 417.
Заска́ржити, жу, жиш, гл. Принести жалобу.
Заскварча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Зашкварчати. ЗОЮР. II. 18.
Заскепи́ти, плю́, пи́ш, гл. Занозить. Левч. 44.
Заски́глити, глю, лиш, гл. Жалобно застонать, завыть, завизжать, залаять. Одна гонча заскиглила і стала дряпать лапами і скребти землю. Стор. МПр. 112. Аж гульк! із-за байраку татарва! як заскиглять, мов собаки.
Заскі́млити, лю, лиш, гл. = Заскиглити. Заскімле по собачий. Полт. г.
Заскіпати гл. Встрѣчено въ безличной формѣ въ слѣд. бранномъ выраженіи: А в голові би ти заскіпало! — т. е. чтобы заболѣла тебѣ голова такъ, какъ будто бы ее кололи. Шух. I. 34. См. Скіпати.
Засклепи́ти, плю́, пи́ш, гл. 1) Вывести сводъ. 2) Запереть, замкнуть, заключить. 3) Закрыть плотно. Ми воду так засклепили (у водянці). Александров. у. 4) Окаменить, сдѣлать твердымъ. Засклепило, що не можна орати. Каменец. у.
Заскли́ти, лю́, ли́ш, гл. Вставить стекло. Заскли оте вікно.
Засклі́ти, лі́ю, єш, гл. Замереть. Заскліла-сь була, замліла, що вже й болю не чула… Тоді дали трохи ульги, —… віджилась краси набралась. Св. Л. 301.
Заскорби́ти, блю́, би́ш, гл. Опечалить. Увійде в хату з молитвою — не звеселить, а заскорбить. Г. Барв. 149.
Заскоро́дити. См. Заскороджувати.
Заскоро́джувати, джую, єш, сов. в. заскоро́дити, джу, диш, гл. Бороновать, забороновать. Зорали, посіяли… заскородили. Рудч. Ск. II. 194.
Заскрегота́ти, чу́, чеш и заскреготі́ти, чу́, ти́ш, гл. Заскрежетать. Назирає грішний правих і зубами заскрегоче. К. Псал. 87. Сорока заскреготить. Шух. I. 89. Скрикнув він, заскреготівши зубами. Стор. МПр. 99.
Заскрипі́ти, плю́, пи́ш, гл. Заскрипѣть. Заскрипіли ворітоньки, бо були заперті. Мет. 161.
Заскуба́ти, ба́ю, єш, сов. в. заску́бти, бу́, бе́ш, гл. 1) Часто и много драть за волосы; вообще подвергать постоянному дурному обращенію: побоямъ, преслѣдованіямъ и пр. 2) Хватить за волосы. Кільки заскуб чуприни, тільки і вирвав.
Заску́бувати, бую, єш, гл. = Заскубати.
Заскуча́ти, ча́ю, єш, гл. Заскучать. Отже мій Андрійко хутко і заскучає. МВ. II. 9.
Заслабі́ти, бі́ю, єш, гл. Заболѣть. А в суботу заслабіла, а в неділю лежала, в понеділок умерла. Чуб. V. 794.
Засла́бнути и засла́бти, бну, неш, гл. = Заслабіти. Як заслаб, то спокійно дожидав смерти. Левиц. Пов. 80. Заслаб чумак, заслаб молоденький. Рудч. Чп. 136.
Засла́влений, а, е. Прославленный. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Засла́нець, нця, м. Ссыльный. Желех.
Засла́ння, ня, с. Ссылка. Желех.
Засластьо́нити, ню, ниш, гл. Замаслить, засалить.
Засластьо́нитися, нюся, нишся, гл. Замаслиться, засалиться.
I. Засла́ти. См. Засилати.
II. Засла́ти, ся. См. Застилати, ся.
Заслебезува́ти, зу́ю, єш, гл. Начать читать невнятно, по складамъ. Аф. 435.
Засли́нити, ся. См. Засли́нювати, ся.
Засли́нювати, нюю, єш, сов. в. засли́нити, ню, ниш, гл. Заслюнивать, заслюнить, испачкать слюной.
