ничего не дѣлать, бить баклуши. Ном. № 10940. К. ЧР. 191.
Багни́стий, а, е. Болотистый, топкій, тинистый, илистый.
Багни́сто, нар. Болотисто, топко, грязно. Тут дуже багнисто, — не можно проїхати. Полт.
Багни́сько, ка, с. Ув. отъ багно.
Багни́ти, ню́, ни́ш, гл. Грязнить, пачкать. У цьому ставку мити, — тільки шмаття багнити.
Багни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Загрязняться, пачкаться.
Багни́ця, ці, ж. Раст. Salix caprea. Вх. Лем. 389.
Багни́ще, ща, с. Болото, болотистое мѣсто. У долині, мов у ямі, на багнищі город мріє. Шевч. II. 20.
Багні́т, ту, м. Штыкъ. Подольск. г.
Багні́ти, ні́ю, єш, гл. Дѣлаться болотистымъ, тинистымъ, топкимъ.
Багні́тка, ки, ж. Сережка дерева. Вх. Пч. II. 37.
Багнітува́ти, ту́ю, єш, гл. = Багнити. Кіев.
Багно́, на́, с. 1) Болото, топь, глубокая грязь. Як їхав, то й попав у саме багно, кобила загрузла по саме стегно. Грин. III. 644. Кобила ізблудила і попала у багно і застряла по стегно. Чуб. III. 426. Загруз у болоті і ніяк з багна і очеретяного коріння не виплутається. Стор. II. 69. В крові так, мов в багні, бродив. Котл. Ен. VI. 72. 2) Грязь. Умийтеся, образ божий багном не скверніте. Шевч. 3) Раст. Ledum palustre. Вх. Пч. II. 32. ЗЮЗО. I. 126. См. багонник. Ув. Багнище, багнисько.
Багнови́ця, ці, ж. 1) Болотное топкое мѣсто. Туди й тягтиме холодний вітер з боліт та багновиць. Дещо. 2) мн. Раст. Oxycossus. Шух. I. 22.
Ба́гнути, ну, неш, гл. Сильно желать, хотѣть. Мій син багне йти до школи так, що ну! Каменец. у.
Багню́к, ка́, м. Родъ гриба изъ породы Boletus. Радом. у.
Багню́ка, ки, ж. = Багно. Так лаяти болото почала: „Отце поганая багнюка!“ Греб. 369.
Багня́, ня́ти, с. = Багнітка. Вх. Лем. 389.
Багня́вий, багня́ний, а, е. = Багнистий. Желех.
Багови́ння и багові́ння, ня, с. Родъ водорослей. І рибалка випливає, несе на сорочку баговіння зеленого. Шевч. Витягли повний волок баговиння, карасів, линів, раків і жаб. Левиц. Пов. 109. У Вх. Пч. II. 30: Conferva rivularis.
Баго́нка, ки, ж. Лужа. См. „Гной душа въ господарствѣ“ (1848), стр. 57. (Желех.)
Баго́нник, ка, м. Раст. Ledum palustre. Вх. Пч. II. 32.
Ба́гор, гра, м. 1) Пурпурный цвѣтъ. Далі, далі, онде небо багром рум'яніє. Федьк. I. 26. 2) Косякъ, часть составного обода колеса. Вх. Зн. І.
Ба́грець, ця, м. Яркій багровый цвѣтъ. МВ. III. 81.
Багри́вий, багри́й, а, е. Темнокрасный. Желех.
Багри́на, ни, ж. Болото, богатое родниками мѣсто. Желех.
Багрині́ти, ні́ю, єш, гл. Окрашиваться въ багровый, пурпурный цвѣтъ. Млак. (Желех.).
Ба́грити, рю, риш, гл. 1) Окрашивать въ багровый цвѣтъ. 2) Дѣлать косяки въ колесахъ. Угор.
Багрі́й, рія́, м. Названіе сѣробураго вола. Шейк.
Багрі́ти, рі́ю, єш, гл. Багровѣть.
Багро́, ра́, с. = Багор 2. Угор.
Багро́вий, а, е. Багровый, яркокрасный. Рожа моя повна червона, багрова. Чуб. III. 432. Зелене винце… багрове пивце. Гол. IV. 545. Ум. Багрове́нький. Чуб. III. 314.
Багру́ля, лі, ж. Порода раннихъ пурпурно-красныхъ сливъ. Желех.
Ба́гря, рі, ж. Названіе буро-красной коровы. Желех.
Багря́ний, а, е. = Багровий.
Багряни́ця, ці, ж. Царская пурпурная мантія, багряница. Собі багряницю пошив жилами твердими. Шевч. Вони одягли його в багряницю. Ев. Мр. XV. 17.
Багти́, бажу́, жи́ш, гл. = Багати. Желех.
Багу́л, ла, м. Тюкъ. Отсюди положіть два багули. Шейк.
Багу́н, на́, м. Раст. Ledum Palustre L. ЗЮЗО. I. 126. См. багно. То же значеніе: душистий багун. ЗЮЗО. I. 126.
Багчи́, бажу́, жи́ш, гл. = Багти = Багати. Желех.
Ба́ґа, ґи, ж. Гарь изъ чубука. Вх. Зн. I. Вх. Уг. 252. См. Мочка 2.
