Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/647

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

козацька вода, лядські дрова, козацькі труда. Макс. (1849), 67. 4) У бочаровъ: прорѣзывать на нижней части клепокъ полосу или вырѣзку для вставки дна. Сумск. у. Шух. I. 250. 5) Только несов. в. Ѣсть съ аппетитомъ. Панотець затирав сметану з свіжим сиром, випивши чарку оковитої. Св. Л. 16. Тимоха тим часом затирав печену курку, що на стіл подали. Св. Л. 198. 6) — борщ. = Заправляти 1.

Затира́ха, хи, ж. Названіе соломахи. Соломаха-затираха, як затрем — поїмо. Грин. III. 195.

Затира́ч, ча́, м. Инструментъ, которымъ прорѣзываютъ бочары въ клепкахъ углубленіе для вставки дна. См. Затирати 4. Шух. I. 250.

Зати́рити. См. Затирювати.

Затиркота́ти, чу́, чеш, гл. = Заторохтіти. Як горошок затиркоче. Гол. III. 458.

Затирли́кати, рли́чу, чеш, гл. Запиликать. Музика що затирликав, то й проликав. Посл.

Зати́рювати, рюю, єш, сов. в. зати́рити, рю, риш, гл. Затаскивать, затащить куда-либо, занести куда-либо.

Затиска́ти, ка́ю, єш, сов. в. зати́снути, ну, неш, гл. 1) Сжимать, сжать, стискивать, стиснуть. Впірнув Сатанаїл у самую безодню… бере він той пісок…, а вода йому той пісок так і ізмиває; той так затискає жменю. О. 1861. VI. 59. 2) Запихать, засунуть. Затис за пазуху. Сосниц. у.

Затиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. зати́хнути, хну, неш, гл. Затихать, затихнуть. Затихло все… Тілько дівчата та соловейко не затих. Шевч. 395.

За́тичка, ки, ж. 1) Пробка, то, чѣмъ закупориваютъ, затыкаютъ. Чоловік скоренько заткнув пляшку, перехрестив затичку, та знов у воду. Ном. № 1254. 2) Цвѣтокъ, который втыкается въ волосы дѣвушекъ для украшенія. Вх. Зн. 20.

За́тишина, ни, ж. = Затишок 1. Вх. Уг. 239.

Зати́шитися, шуся, шишся, гл. = Затихнути. Затишивсь уже грім — не грімить. Константиногр. у.

Зати́шни́й, а́, е́. Уютный, укромный. Затишний ярок отой, — бджолі добре стояти. Волч. у. Я говорив: умру в гнізді затишнім, і в старості лічить года забуду. К. Іов. 62.

За́ти́шно, нар. Уютно, укромно; тихо. Захотів пишно! аби затишно. Ном. № 9890.

За́ти́шок, шку, м. 1) Мѣсто, закрытое отъ вѣтра. Затишком ішли, то воно не так холодно. Лебед. у. 2) Уютное, укромное мѣстечко. Піймав собі мишку да ззів у затишку. Макс. 105.

Заті́ва, ви, ж. Затѣя.

Затіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. заті́яти, ті́ю, єш, гл. Затѣвать, затѣять. Як затіє дурень молитись, то і лоб собі росквасить. Ном. № 6576. Затіяв жениться, сам не знаєш нащо. Чуб. V. 491.

Затіва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. заті́ятися, ті́юся, єшся, гл. Затѣваться, затѣяться. Ніхто не сподівався і гадки не мав, що теє затівається. О. 1861. VII. 6.

Затіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. затекти́, течу́, че́ш, гл. Затекать, затечь. Дайте йому молотить з тієї скирти, що затекла. Стор. I. 19.

Затіни́ти. См. Затіняти.

За́ті́нок, нку, м. 1) Мѣсто находящееся въ тѣни. В затінку стане за дівку. Ном. № 7517. Плаче баба, плаче та сіла в затінку. Чуб. V. 1131. 2) Тѣнь. Дивиться кожний на свій затінок на стіні. МУЕ. III. 55.

Затіня́ти, ня́ю, єш, сов. в. затіни́ти, ню́, ниш, гл. Затѣнять, затѣнить, покрывать, покрыть тѣнью, затемнять, затемнить. Твою головоньку весною калина не затінить. О. 1861. III. 17. Що то, Боже, хмара! сонце затінить. Лебед. у.

Заті́пати, паю, єш, гл. Начать трепать.

Заті́патися, паюся, єшся, гл. Затрепетать, задрожать. Губа затіпалася. У Пороха руки затіпались. Мир. ХРВ. 180. Серце затіпалось, немов хто доторкнувся до його. Мир. ХРВ. 5. Затіпалось розшматоване тіло Речі Посполитої, як тіпається индик після того, як голова одрубана. Мир. ХРВ. 91.

Заті́р, то́ру, м. Углубленіе въ клепкахъ деревянной посуды, въ которое бочаръ вставляетъ дно. Шух. I. 250.

За́тірка, ки, ж. Родъ мучнаго кушанья: мелкіе шарики изъ тѣста, варимые въ водѣ или молокѣ. Чуб. VII. 440. Маркев. 153. М'яка була затірка, била мене матінка. Лавр. 25. Да́ти за́тірки. Задать трепки. Я тобі дам затірки! Попадешся ти в мої лещата! О. 1861. XI. Кух. 20.

Затісни́ти. См. Затісняти.

За́тісно, нар. Тѣсно. Мнж. 180.

Затісня́ти, ня́ю, єш, сов. в. затісни́ти, ню́, ни́ш, гл. Тѣснить, стѣснять. Мнж. 180.