Заті́сувати, сую, єш, сов. в. затеса́ти, тешу́, шеш, гл. 1) Обтесывать, обтесать, заострять, заострить. 2) Только сов. в. Начать тесать.
Заті́яти. См. Затівати.
За́ткалка, ки, ж. Пробка. НВолын. у.
За́ткално, на, за́ткало, ла, с. Затычка изъ тряпокъ, которой затыкаютъ дымовую трубу вмѣсто вьюшекъ. Чуб. VII. 381. Вас. 193. Бо на парубках шмаття — то міх, то ряднина, з заткала шапка, з клочча поясина. Чуб. III. 34. Мій верх і заткало. Ном. № 2575.
Затка́ти, тчу́, че́ш, гл. 1) Начать ткать. 2) Заработать тканіемъ. 3) Покрывать, покрыть тканымъ узоромъ. Були ті жупани серебром заткані. АД. I. 261. 4) = Заткнути. Та й заткав я йому боржій рану. Федьк. Не можна всім губи заткати. Ном. № 6986. З-під коріння, з-під верби джерело било, що й кулаком не заткати. Св. Л. 307.
Затка́тися, тчу́ся, че́шся, гл. Покрываться, покрыться тканымъ узором. Зазеленіло поле й луки, мов заткались травою та квітками. О. 1861. IX. 175.
Заткну́ти. См. Затикати.
Заткну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Заткнуться.
Затлі́тися, лі́юся, єшся, гл. Затлѣться.
Затлуми́ти, млю́, миш, гл. Подавить.
Затну́ти, ся. См. Затинати, ся.
Затоваришува́ти, шу́ю, єш, гл. Вступить въ товарищескія отношенія. Вони ще дужче затоваришували. Мир. ХРВ. 353.
Затовкма́чувати, чую, єш, гл. = Затокмачувати.
Зато́вкувати, кую, єш, сов. в. затовкти́, вчу́, че́ш, гл. Приправлять, приправить толченымъ саломъ и зеленью. Жінко, вари, лишень, гречані галушки та сито їх із салом затовчи. Рудч. Ск. I. 11. Затовчений свіжим салом з зеленою цибулею і кропом куліш. Левиц. Пов. 109.
Зато́вмистий, а, е. Тупоугольный. Затовмистий клин. НВолын. у.
Зато́го, нар. Вотъ-вотъ, того и гляди, скоро уже. Сидить у хаті, а затого хата повалиться. Час затого й жати. Хата, 110. От-от упаде затого. ЗОЮР. II. 20. Затого сивий волос проб'ється. Г. Барв. 248. Твоє море слав'янськеє, нове, затого вже буде повне і попливе човен. Шевч.
Зато́ка, ки, ж. 1) Заливъ. За селом блищать течії, затоки й озера Мжі. Стор. I. 90. 2) Скользкое мѣсто на дорогѣ, гдѣ закатываются сани. Канев. у. Біда, як прийдеться їхати нашими дринджолами, що все забігають в затоки. О. 1862. IV. 92.
Затока́рити, рю, риш, гл. Дѣвать, запрятать. Затокарив десь мого ножика. Кіев. у.
Затокма́чити. См. Затокмачувати.
Затокма́чувати, чую, єш, сов. в. затокма́чити, чу, чиш, гл. Втискивать, втиснуть, всовывать, всунуть куда.
Затокоті́ти, чу́, чеш, гл. О сердцѣ: забиться. Дуже затокотіло в його грудях серце, глянувши на рідне село. Стор. МПр. 51.
Затоло́чити, чу, чиш, гл. Затоптать.
Затоми́ти, млю́, миш, гл. Истомить, изнурить. Учепися ти йому за серце, затоми ти його, зануди, запали ти його. Чуб. I. 92.
Зато́мість, нар. Вмѣсто того. Хай вона й вам, тільки я собі Чіпку візьму затомість. Мир. ХРВ. 352.
Зато́млюватий, а, е. О гребешкѣ: съ толстыми зубцами, не проходящими въ волоса. Затомлюватий гребінець. Константиногр. у.
Зато́н, ну, м. Разливъ, вода затопившая землю. І хоч затони вод усю країну піймуть, не дійдуть до його, стоятиме на суші. К. Псал. 72. Настала ж провесень і воду скрізь пустило… По-над затонами зібралося село. К. Дз. 153. Ховавсь по пущах, нетрях і затонах. К. ЦН. 293.
Затону́ти, ну́, неш, гл. Утонуть. Мостовиночка поломилася, вірний дружок затонув. Чуб. V. 370.
Затопи́ти, ся. См. Затопляти, ся.
Затопля́ти, ля́ю, єш, сов. в. затопи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Затоплять, затопить, потопить, утопить. Затоплю долю дрібними сльозами. Шевч. 77. Хвиля човен затопила. Гол. I. 184. Чи його вода затопила? Чуб. 2) Погружать, погрузить, вонзать, вонзить. Затопив йому ніж у серце. 3) — о́чі, по́гляд. Вперять, вперить, устремлять, устремить глаза, взоръ. В далеку даль затоплює зірниці. К. Іов. 90. Ти затопиш очі в очі. Рудан. I. 31. 4) Бить, ударить. Підскочив до його та як затопить у вухо. Св. Л. 288. Січовик справді хотів було затопить по гамалику. Стор. МПр. 7. 5) Затоплять затопить (въ печи). Затопила сирими дровами. Гол. I. 12. Затопила свою хату пізно. Мет. 90. 6) Закабаливать, закабалить. Затопила свою голову. О. 1862. I. 73. Ти мене, моя мати, за бурлаку затопила. О. 1861. X. 83. Молодим не же-
