Затру́д, ду, м. Трудъ, усиліе. Шкода, мамо, затруду твого: не найдеш ти віночка мого. Гол. I. 285.
Затруї́ти. См. Затруювати.
Затруси́ти. См. Затрушувати.
Затруси́тися, шу́ся, сишся, гл. 1) Затрястись. Затрусився мов у трясці. Ном. 2) Задрожать. Земля затрусилась. ЗОЮР. I. 166. Мов Каїн затрусивсь увесь. Котл. Ен. I. 30. Ото подививсь вовк і увесь затрусивсь. Рудч. Ск. II. 18.
Затрухля́віти, вію, єш, гл. Сдѣлаться трухлымъ.
Затру́шувати, шую, єш, сов. в. затруси́ти, шу́, сиш, гл. 1) Посыпа́ть, посыпать чѣмъ, засыпать чѣмъ. Як де попріло, — затрушують гречаним борошном. Грин. II. 320. Як докопаю, — хворостняком затрушу. Мнж. 2. О, як затрусить зеленим маком, то тільки держись берега! — О человѣкѣ, который засыпаетъ укорами, бранью и пр. Ном. № 3359. 2) Только сов. в. Затрясти. З'їхали на грудувату дорогу, то так затрусило.
Затру́ювати, юю, єш, сов. в. затруї́ти, рую́, їш, гл. 1) Отравлять, отравить (кого). 2) Отравлять, отравить, напитывать, напитать ядомъ. 3) Заражать, заразить. Я не хочу, щоб вона в нас ночувала, бо одно дереться, як шкури на собі не порве: ще й нас вошами затруїть. Чернигов. у.
Затрю́хати, хаю, єш, гл. Побѣжать мелкой рысцой.
Затрясти, су́, се́ш, гл. Затрясти. Його трясця затрясе. Стец. 42. Дух затряс ним. Єв. Мр. IX. 20.
Затрясти́ся, су́ся, се́шся, гл. = Затруситися. Пекло затряслося. КС. 1882. IV. 171. Щоб над тобою земля затряслась! Ном. № 3796. Не біймось, хоч би світ затрясся і гори провалились в море. К. Псал. 110.
Затуга́віти, вію, єш, затугну́ти, гну, неш, гл. Загустѣть, затвердѣть; уплотниться. Болото затугавіло, що й ноги не витягнеш. Каменец. у. Трохи хай глина затугне, тоді можна ще замазать. Канев. у. См. Затужавіти.
Затужа́вілий, а, е. Загустѣлый, затвердѣлый, уплотнившійся.
Затужа́віти, вію, єш, гл. = Затугавіти. Затужавіла капуста. Зміев. у.
Затужи́ти, жу́, жиш, гл. 1) Затужить, загоревать, затосковать. Затужила дівчина за мною. Чуб. V. 259. 2) Заплакать горестно съ причитаньями. Як же заридає Катря, як затужить! МВ. II. 145. Въ болѣе тѣсномъ значеніи: заплакать надъ мертвымъ, произнося обычныя въ этомъ случаѣ причитанія. Умер козак та й лежить, та й нікому затужить. Ном. № 787.
Зату́ла, ли, ж. Защита, прикрытіе. К. ЦН. 255. Г. Бар. 299, 221, 488, 97. Чоловіченьку, ти затуло моя: я за тебе затулюсь, да й нічого не боюсь. Нп. Гордували мною люде, а ти був моя затула. К. Псал. 160. 2) Капюшонъ въ верхней одеждѣ. Підніми затулу, то воно затишніше буде од вітру. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Ум. Зату́лочка. Батечку, мій голубчику! Мій оборонничку, моя затулочко, оборони мене від лихої години, від невірної дружини. Г. Барв. 274.
Затули́ти, ся. См. Затуля́ти, ся.
За́тулка, ки, ж. Заслонка въ печи. Черк. и НВолын. у.
Зату́лок, лка, м. Отдѣлка полушубка по борту смушкомъ. Вас. 154.
Зату́лочка, ки, ж. Ум. отъ зату́ла.
Зату́льщина, ни, ж. Пошлина съ котла на винокуренномъ заводѣ.
Затуля́ти, ля́ю, єш, сов. в. затули́ти, лю́, лиш, гл. 1) Закрывать, закрыть (отверстіе), заслонять, заслонить. Без мене й дірочки малої нікому затулити. Ном. № 4581. Зінька затулила хусткою очі і гірко заплакала. Стор. МПр. 54. 2) Удовлетворять, удовлетворить претензію. Це таке діло, що ще парою волів і не затулите, як пожаліється. Павлогр. у.
Затуля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. затули́тися, лю́ся, лишся, гл. Закрываться, закрыться; заслоняться, заслониться. Не плач, мила, миленька, не журись, хоть обома долонями затулись. Чуб. V. 669. Дівчина, затулившись руками, ридає. МВ. II. 41. Хоч і п'є і б'є, та менше. Я візьму, та дитиною й затулюся. Г. Барв. 283.
Затума́нити, ся. См. Затуманювати, ся.
Затумані́ти, ні́ю, єш, гл. Затуманиться, омрачиться. Зроду бравий запорожець ні сльозинки не пролив, а тепер стоїть понурий, вид його затуманів. Щог. Сл. 29.
Затума́нювати, нюю, єш, сов. в. затума́нити, ню, ниш, гл. 1) Затуманивать, затуманить. Не переступлять його волі, не затуманять його слави. К. Псал. 327. 2) Обмануть, обморочить.
Затума́нюватися, нююся, єшся, сов.
