Заха́яти, ха́ю, єш, гл. = Занехаяти.
Захвабрува́ти, ру́ю, єш, гл. Захрабриться.
Захвали́ти. См. Захвалювати.
Захва́лювання, ня, с. Расхваливаніе, рекомендація.
Захвальшува́ти, шу́ю, єш, гл. Заплутовать.
Захва́лювати, люю, єш, сов. в. захвали́ти, лю́, лиш, гл. Хвалить, захвалить, расхваливать, предлагая хвалить.
Захваля́ти, ля́ю, єш, гл. = Захвалювати. Овсій захваляв, що добрий кінь. Канев. у.
Захвата́тися, та́юся, єшся, гл. = Захапатися. Він ся захватав. МУЕ. III. 57.
Захвати́ти. См. Захвачувати.
Захва́тич, ча, м. Клинъ въ плугѣ. Чуб. IV. 17.
Захва́чувати, чую, єш, сов. в. захвати́ти, чу́, тиш, гл. = Захоплювати, захопити. Не хапайсь в пекло: може ще й син захватить. Ном. № 5599.
Захвилюва́ти, лю́ю, єш, гл. Заволноваться.
Захвирсува́ти, су́ю, єш, гл. Задосадовать, запечалиться. Іуда Христа жидам продав, і о том вельми захвирсував. О. 1862. VI. 49.
Захво́йдати, даю, єш, гл. Загрязнить. Де це ти захвойдала спідницю?
Захво́йдаха, хи, об. Неряха, постоянно забрызганный грязью, запачканный. Де це ти так зателіпалася, як свиня закалюжена? От захвойдаха! Зміев. у.
Захворі́ти, рі́ю, єш, гл. Захворать. Мнж. 28, 131. Чуб. V. 482.
Захворту́нити, нить, гл. безл. Повезти, посчастливиться.
Захвоста́ти, та́ю, єш, гл. Заострить (о клиньяхъ). Треба захвостати тини, щоб бува злодій не переліз. Брацл. у.
Захво́стати, таю, єш, гл. Защелкать, захлопать кнутомъ въ воздухѣ. Липов. у.
Захво́стуватий, а, е. Суживающійся кверху и кончающійся остріемъ. Ціпок був захвостуватий. Новомоск. у.
Захво́ськати, каю, єш, гл. = Захво́йдати. Ото захвоськала як рукав.
Захвоща́тися, ща́юся, єшся, гл. Заторопиться, засуетиться. Чого він так захвощався сьогодня їхати? Ну, завтра б і їхав. Зміев. у.
Захе́катися, каюся, єшся, гл. = Захакатися.
Захи́лий, а, е. Хилый, изнуренный. Шевч. 437.
Захили́ти, ся. См. Захиляти, ся.
Захиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. захили́ти, лю́, лиш, гл. 1) Загинать, загибать, загнуть. 2) Закрывать, закрыть, прикрывать, прикрыть.
Захиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. захили́тися, лю́ся, лишся, гл. Укрываться, укрыться за кѣмъ или чѣмъ-либо. Хоч у мене мужичок з кулачок, а я таки мужикова жінка: я за його захилюсь, захилюсь, та й нікого не боюсь, не боюсь. Нп.
Захиме́рити, рю, риш, гл. Закапризничать.
Захи́рілий, а, е. Болѣзненный, захирѣвшій.
Захи́ріти, рію, єш, гл. Захирѣть. Захирів так, що й голови не підведу. Гул. Арт. (О. 1861. III. 99). Оце й захиріє дитина. Левиц. I. 139.
За́хист, ту, м. 1) Мѣсто, защищенное отъ вѣтра; пріютъ, пристанище. Да як же мені зійти з сього села? Де мені знайти той захист? Г. Барв. 394. Гори, що роблять кораблям захист од бурі. Дещо. 69. Нема чоловікові захисту на широкому степу. Стор. МПр. 2. 2) Защита, покровительство. Посередник… повинен бути захистом для крепаків, боронити їх. О. 1862. IX. 125. Ум. За́хисток, за́хисточок.
Захисти́ти, ся. См. Захищати, ся.
Захистни́й, а́, е́. Защищенный отъ вѣтра; укромный; уютный. У М. Вовчка о вечерѣ въ смыслѣ: тихій, вмѣсто затишний. Як то вже я того вечора захистного, темного дожидаю. МВ. (О. 1862. III. 61).
Захи́стник, ка, м. Защитникъ. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Захи́стя, тя, с. = Захист 1. Захистя инше ти знайшов. Щог. Сл. 105.
Захита́ти, та́ю, єш, гл. Зашатать, закачать. А дочка захитала головою так, що сережки затіліпались. Гацц. Аб. 39.
Захита́тися, та́юся, єшся, гл. 1) Зашататься, заколебаться. Захиталась, відчинилась мертвецькая хата. К. Досв. 209. 2) Поколебаться. Положи печаль на Бога, підкрепить він твою неміч і не дасть серед напасти захитатися святому. К. Псал. 128.
Захихи́кати, каю, єш, гл. Захихикать. Підняв угору коротеньку борідку і захихикав. Левиц. I. 135.
