а) Cichorium Intybus L. Анн. 98. Мил. М. 38. б) Cichorium officinale. Мил. М. 93. Ум. Батіжок. Ув. Батожище.
Батіжо́к, жка́, м. 1) Ум. отъ батіг. 2) Батіжки св. Івана = Петрови батоги. Вх. Пч. I. 9.
Ба́тіночко, ка, м. = Батенько. Батіночку рідненький, матіночко, моя голубочко! рятуйте! Кв.
Бато́ва́, ви, ж. 1) Запорожскій обозъ вьючныхъ лошадей. 2) Отрядъ, партія. Аж онде яка батова од шинку йде. Канев. у. 3) Нѣсколько паръ воловъ цугомъ. Черк. у.
Батови́й, а, е. Вьючный. Науючить усяким добром батових коней. Вас. 210.
Батожжя́, жя́, с. соб. Кнуты, плети. Було ні за що батожжям одшкварить. Рудч. Ск. II. 204. Діжа, діжа! треба тобі віхтя та ножа, а хазяйці батожжа! Грин. I. 77.
Батожи́льно, на, с. = Пужално. Желех.
Батожи́стий, а, е. О стелющемся, вьющемся растеніи: съ длинными стеблями. Батожиста квасоля. Рк. Левиц.
Батожи́сько, ка, с. = Батожильно. Вх. Лем. 390.
Бато́жи́ти, жу, жиш, гл. Бить кнутомъ.
Батожи́ще, ща, с. Ув. отъ батіг.
Ба́тонько, ка, м. = Батенько. Въ дат. пад. употребл. иногда форма женск. склон. батоньці. Дайте, слуги, то батонці знати. Чуб. I. 174.
Батошки. мн. Раст. Scabiosa arvensis. Лв. 101. См. Більмачок.
Батува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Связывать поводьями лошадей. Аф. 2) Рѣзать большими кусками. Сідайте, дружечки!… а ти, старосто, їм батуй. Кв.
Бату́га, ги, ж. = Батюга = Батура. Аф. 295.
Бату́ньо, ня, м. Ум. отъ батько.
Бату́ра, ри, ж. Большой кнутъ, кнутище, плеть. Звелів кучерові стьобонути цигана батурою. Чуб. II. 583. Убивав ти мене та й батурою, називав ти мене волоцюгою. Нп.
Бату́ринка, ки, ж. Родъ верхней женской одежды (по батуринскому образцу). О. 1862. VIII. 33. Юпки батуринки з Чернігова перейшли у Конотіп. О. 1862. VIII. 34.
Батурме́н, на, м. = Батура. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн.
Бату́сьо, ся, м. Ум. отъ батько.
Ба́тьків, кова, ве. Отцовскій, отчій. Батьковії роскошеньки поминулися. Мет. 139. Ба́тьків син. Порядочный сынъ порядочнаго отца, любимчикъ отца.
Ба́тьківський, а, е. = Батьків. Приблудився к батьківському двору. Чуб. I. 174. Ба́тьківські. Ноги. Говоритъ въ насмѣшку: приїхав ба́тьківськими (кіньми), т. е. тѣми, которыя получилъ отъ отца = ногами. Батько приїхав тройкою коней і бричка. — Хиба батьківськими? сміється дядько. Грин. I. 115.
Ба́тьківщина, ни, ж. 1) Наслѣдство отъ отца. Попропивав усю батьківщину. Кв. Нам ба́тьківщини не діли́ти. Намъ не изъ-за чего ссориться. Ном. № 3313. 2) Родовое имущество. Переносно: наслѣдіе отъ предковъ. ЗОЮР. I. 80. Гине слава, батьківщина. Шевч.
Ба́тько, ка, м. 1) Отецъ. Єсть у мене батько і рідная мати. Мет. 94. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. Мет. 12. Батько-мати. Родители. Жила я в батька-матері. МВ. II. 33. Не при батькові-матері зросла, живу у чужій сем'ї. МВ. II. 105. Голова́тий ба́тько. Отецъ на свадьбѣ. Маркев. 101, 108. Грин. III. 451, 454. Вечерни́шний батько. Хозяинъ хаты, въ которой бываютъ вечерниці. Грин. I. 285. Брехали твого батька дочки (сини). Ты врешь. По ба́тькові. По отчеству. Уман. у. В ба́тька ла́яти. Бранить, задѣвая бранью отца, напр.: біс твоєму батькові! 2) Употребл. какъ почтительное привѣтствіе пожилому человѣку. Добре єси, мій кобзарю, добре, батьку, робиш. Шевч. Ум. Батьо, батусь, батуньо, батусьо, батенько, батечко, батонько.
Батькува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Бранить, задѣвать бранью отца. Вона як подивилась, давай його батькувати: „Ти, каже, сякий-такий сину!..“. Рудч. Ск. II. 7. 2) Быть отцемъ. Мил. 210. Быть посаженнымъ отцемъ. 3) Быть начальникомъ; дѣйствовать въ качествѣ отца. Батьку козацький, славний лицаре! Доки тобі тута пустувати? Час пора йти на Вкраїну батькувати… ЗОЮР. I. 320.
Батю́га, ги, ж. = Батура. Св. Л. 51. Що впраде нитку, — то то на калитку. Що впраде другу, — то то на батюгу. Шейк.
Ба́тюшечка, ки, м. Ум. отъ батюшка.
Ба́тюшка, ки, м. Священникъ, батюшка. Ум. Батюшечка.
Ба́тющин, на, не. Священничій, батюшкинъ. Батющин двір. Левиц. I. 446.
