36 палочекъ, четыре, болѣе толстыя, также называются короля́ми. КС. 1887. VI. 478. Ум. Коро́лик.
Коро́льство, ва, с. Королевство. Як найдеш ти мені де-небудь дівку таку, щоб мені за жону була, то я оддам половину свойого корольства. Чуб.
Коро́льский, а, е. = Королівський. Іде він проз корольский двір. Чуб.
Королюва́ння, ня, с. Пребываніе королемъ. Желех.
Королюва́ти, лю́ю, єш, гл. Быть королемъ. Ой ти будеш, Семене Палію, королем королювати. КС. 1882. III. 613.
Короля́, ля́ти, с. Маленькій король, дитя король. Короля́тами называли козаки польскихъ и украинскихъ магнатовъ. …Поки зрадники поспільства будуть великими достатками пишатись, нам правди, ситости, впокою від лядських королят не сподіватись. К. ЦН. 241.
Коро́мисел, сла, м. и коро́мисло, сла, с. 1) Коромысло. Несе дівка воду з броду, коромесло гнеться. Чуб. Ой із броду несу воду, — коромисел гнеться. Мет. 50. 2) Рычагъ, которымъ приводятся въ движеніе при звонѣ языки маленькихъ колоколовъ. Сим. 170. 3) Дѣтская игра: двое дѣтей становятся другъ къ другу спиной, переплетаются руками и поочередно каждый нагибается впередъ, отчего другой подымается на воздухъ. Мил. 55. КС. 1887. VI. 479.
Коромо́ла, ли, ж. Крамола, заговоръ. Князі кують коромоли. О. 1861. III. Костом. 30.
Коромо́лувати, лу́ю, єш, гл. Учинять заговоръ. Коромолує з ним на Данила владика. О. 1861. III. Костом. 30.
Коро́на, ни, ж. Корона. Являлась перед ним в золотій короні, як малюють святих на образах. Левиц. I. 271. Ум. Коро́нка, коро́нонька, коро́ночка. А за нею Мати Божа, зложила корононьку на її головоньку. Рк. Макс.
Коро́нний, а, е. Коронный, государственный. Гетьману коронному узять себе за шию не давали. К. ЧР. 11.
Короно́вка, ки, ж. Вѣнецъ при вѣнчаніи супруговъ. Де ж ти підеш, Марисенько, під Божий вінок стати?.. Підемо до церковці порушити короновці. Гол. IV. 383.
Коро́нонька и коро́ночка, ки, ж. Ум. от. коро́на.
Коронува́ння, ня, с. 1) Коронованіе. 2) Обрядъ принятія новаго члена въ общество парубкі́в, состоящій въ поднятіи принимаемаго на рукахъ, пѣніи обрядовой пѣсни и затѣмъ угощеніи. КС. 1887. VIII. 767—768.
Коронува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Короновать. Желех. 2) Принимать новаго члена въ общество парубкі́в. См. Коронува́ння 2.
Коронува́тися, ну́юся, єшся, гл. Короноваться. Желех.
Ко́роп, па, м. Карпъ, Cyprinus barbus. І риба не аби яка, — все веризуб, коропи, карасі. Стор.
Коро́па, пи, ж. Жаба. Вх. Зн. 28. Ум. Коро́пка.
Коропа́вий, а, е. Шероховатый, въ бугоркахъ. Желех.
Коропа́виця, ці, ж. = Коропа. Желех.
Коро́павка, ки, ж. = Коро́па. Вх. Зн. 24.
Коропа́тва, ви, ж. = Коропа. Вх. Лем. 427.
Коропа́тий, а, е. = Коропавий. Коропа́та жа́ба = Коропа. Вх. Уг. 246.
Коропа́тниця, ці, ж. = Коропа. Вх. Уг. 246.
Коро́пка, ки, ж. Ум. отъ коро́па.
Ко́рост, ту, м. Корни и пр. на полѣ. Коросту багацько на полі. Чигир. у.
Коро́ста, ти, ж. Чесотка. Короста не велика й не мала — як на дубові кора. Посл.
Коро́ставий, а, е. 1) Чесоточный. 2) Шероховатый (о твердой поверхности). Шух. I. 284.
Коро́ставка, ки, ж. 1) Женщина, больная чесоткой. Употребляется какъ бранное слово. Шух. I. 34. 2) = Коропа. Вх. Зн. 28.
Корості́й, тія́, м. Имѣющій коро́сту. Коростій, коростій! веди бабу на постіль! Нп.
Коро́стовий, а, е. = Короставий. Не тіш тещі коростовим зятем. Ном. № 5611.
Коростува́тий, а, е. Коростува́те по́ле. Поле, на которомъ много всякихъ корней. Чигир. у.
Коро́стявий, а, е. = Короставий. Бодай тебе волами возили, а мене хоч коростявою, та конячкою. Ном. № 3254. Коростява чухмариться. Грин. III. 652.
Коро́стявіти, вію, єш, гл. Заболѣвать чесоткою.
Коро́стяний, а, е. = Коростявий. Обізвався коростяний до шолудивого. Посл.
Корота́ти, та́ю, єш, гл. Коротать, проводить. Дітей годувать, свій вік коротать. Ном. № 9200.
Короте́нький, а, е. 1) Коротенькій.
