имѣетъ наклонъ впередъ, другой назадъ. КС. 1898. VII. 45.
Космогру́дий, а, е. Съ волосатой грудью. Вх. Зн. 28.
Космо́к, сомка́, м. Ум. отъ косом.
Косни́ця, ці, ж. Усъ растенія? А в пшениці золоті косниці. Грин. III. 94.
Косови́й, а́, е́. Косови́й са́жень. Косая сажень. Щоб під ним і над ним земля горіла на косовий сажень. Ном. № 3795.
Косови́ця, ці, ж. Время уборки сѣна. Коли ще косовиця, а ми вже сіно возимо. Ном. № 2613. Під но́сом косови́ця — употреблено въ пословицѣ въ смыслѣ: усы выросли. Під носом косовиця, а на розум не орано. Ном.
Косови́ще, ща, с. = Кісся. Похилились на кий або на косовище. К. ЧР. 260.
Косогі́р, го́ру, м. Косогоръ. Горілка так і потекла з комір по косогору. ЗОЮР. I. 255.
Косом, сма, м. Клокъ, клочекъ (перьевъ, шерсти). Сорока в часнок, — вирвала космок… Із того косма напряла кросна. Чуб. V. 1154. См. Космок.
Косоно́га, ги, м. = Косарь 2. Вх. Лем. 427.
Косоо́кий, а, е. Косоглазый. Рають йому дві дівиці: єдна косоока, друга сивоока. Чуб. V. 35.
Косо́рий, а, е. Косо́ра вівця́. Овца съ рогами, похожими на косы. Желех.
Косо́рити, рю, риш, гл. Наряжать, красиво одѣвать. Желех.
Косо́ритися, рюся, ришся, гл. Заявлять претензіи; дерзкимъ быть съ кѣмъ либо. Вх. Зн. Желех.
Косоро́гий, а, е. Съ рогами, обращенными въ разныя стороны. Павлогр. у.
Косте́л, лу, м. Костелъ.
Косте́льний, а, е. Принадлежащій костелу. Взивають усе духовенство ґрецької віри Наливайковою сектою… навіть із костельних казальниць. К. Кр. 19.
Косте́льник, ка, м. Католикъ. Костельники свою погибель чують. К. ПС. 38.
Косте́р, тра́, м. 1) Сажень дровъ. 2) Куча камыша, сложенная изъ 30 кіп камыша, причемъ каждая копа́ имѣетъ 60 кулі́в. Павлогр. у. Стояв у неї на городі в кострі на зіму очерет. Котл. Ен. І.
Костеря́ва, ви, ж. Раст. Festuca. Вх. Пч. I. 10 — ове́ча. Festuca ovina. Шух. I. 20.
Кости́рник, ка, м. Игрокъ въ кости. Которі п'яниці, которі костирники не хочете в кості програвать, ідіть до мене в охотне військо погулять. Дума.
Кости́ронько, ка, м. Ум. отъ кости́рь.
Кости́рство, ва, с. Игра въ кости. Добра свого на кабацьких служебок, на костирство, на танці-музики не прогайнували. К. Бай. 49.
Кости́рь, ря́, м. 1) = Костирник. О. 1861. II. 4. Уподобав картовника і костира п'яного, що… в козацьтва вигравав у кості. К. Бай. 32. 2) Раст. Bromus secalinus. L. ЗЮЗО. I. 114. Ум. Кости́ронько. А він шельма костиронько, превеликий п'яниченько. Грин. III. 380.
Костогри́з, за, м. Птица. Frangilla coccathraustis.
Костогри́за, зи, об. Презрительно: бѣднякъ. Той волоцюга, костогриза ще дитиною тебе зводив. Г. Барв. 87.
Костокри́лий, а, е. Перепончатокрылый. Через базарь кажан костокрилий перелетить. Шевч.
Костома́ра, ри, ж. Большая кость.
Костома́руватий, а, е. Ширококостый. Широке костомарувате чоло, ніби воляче. Г. Барв. 22.
Костома́ха, хи, ж. = Костомара. Желех.
Костопра́в, ва, м. Костоправъ. Подольск. г.
Костри́ця, ці, ж. Кострика. Я ж думала, що нагаєчка з костриці, аж то вона з поганої сириці. Чуб. V. 599.
Костри́читися, чуся, чишся, гл. Хорохориться, ерошиться. Блоха усе костричиться. Ном. № 2461.
Костри́чуватий, а, е. Имѣющій много кострики. Костричувате прядіво. НВолын. у.
Ко́струб, ба, м. 1) Ястребъ. Мнж. 183. 2) Весенняя хороводная игра дѣвушекъ, описанная у Чуб. III. 77 и Kolb. I. 158. 3) Неряха. Сидів коструб на припічку, я не подивився. Гол. III. 290. Ум. Костру́бонько.
Коструба́нь, ня, м. Со взъерошенными волосами, шерстью, перьями. А кому з нас, небого, ти здоровльом озвалась? — Отому коштрубаневі… що в середині. — А то був вітер. О. 1861. XI. Свид. 50.
Коструба́тий, а, е. 1) Косматый, вихристый. Москалі руді, пикаті, та бородаті, та кострубаті. Левиц. I. 334. 2) Шероховатый. Лебед. у.
Коструба́ч, ча, м. Взъерошенный. Оженився кострубач та взяв пелехату. Гол. II. 438.
Костру́бонько, ка, м. Ум. отъ коструб.