Кри́хкість, кости, ж. Хрупкость, ломкость. Желех.
Кри́хко, нар. Хрупко, ломко. Ум. Крихне́нько.
Кри́хта, ти, ж. 1) Крошка. Голодувала часто, оставляючи дитині і посліднюю крихту. Кв. I. 213. 2) Малость. Приніс я тобі грошенят крихту: п'ять карбованців. МВ. (О. 1862. III. 76). 3) Крошка — ласкательное слово, прилагаемое къ людямъ (употребляется преимущественно въ формѣ уменьшит.) Серце моє, крихто моя! Ум. Кри́хітка, кри́хточка. В чужу землю чужі люде мене заховають, а своєї ся крихотка надо мною ляже. Шевч. 73. Так гуртом по християнській і поховали мою крихітку. Г. Барв. 532. В мене в хазяйстві зайва крихточка не пропаде. Левиц. Пов. 63.
Кри́цевий, а, е. Стальной. Шух. I. 276.
Кри́ця, ці, ж. Чистая сталь. Роблять дзеркала з міді, срібла, криці, а то й золоті роблять. Ком. II. 43. Криця — не лошиця! пів корця ззість, а мірки не довезе. Ном. № 10226. Иногда кри́ця употребляется вм. креса́ло. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. II. 202.
Крицяни́й, а́, е́ = Крицевий. Шух. I. 192. Похмуро дивит в крицяну рушницю. Федьк. I. 19.
Крича́ння, ня, с. Крикъ. Кричання не своїм голосом. Левиц. (Правда 1868, 520).
Крича́ти, чу́, чи́ш, одн. в. кри́кнути, ну, неш, гл. Кричать. Кричить — на десятій вулиці чутно. Ном. № 3452. Кричать сови, спить діброва, зіроньки сияють. Шевч. 77. Ой як крикнув Гамалія. Шевч. 61. Стара крикнула, кинулась до його і заголосила. Левиц. I. 4. Крича́ти на пуп. Кричать благимъ матомъ. Все море зараз спузиріло, водою мов в ключі забило, Еней тут крикнув, як на пуп. Котл. Ен.
Кри́чма, нар. Крича. К. ПС. 117.
Кри́ша, ші, ж. Кровля.
Кришане́ць, нця́, м. Родъ пряника. Солодкі кришанці медові. Мкр. Н. 31.
Крише́ник, ка, м. Ломтикъ, кусокъ. Чи шматок хліба, чи кільце ковбаски, чи сала кришеник, то все так на столах перед ними й лежить. ЗОЮР. I. 306. Чо́ртів крише́ник. Бранное выраженіе. Ном. № 3563.
Кришеня́, ня́ти, с. Крохотка. Ум. Кришеня́тко, кришеня́точко. Употребляется по отношенію къ дѣтямъ какъ ласкательное: крошка. Дитинка ще не зовсім одужала, ще квилило кришенятко. МВ. II. 180. Каліки нещасливі, діти кришеняточка, — і ті в неї не гуляли. ВМ. (О. 1862. III. 60).
I. Кри́шечка, ки, ж. Ум. отъ криха.
II. Кри́шечка, ки, ж. Ум. отъ кришка.
Криши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Крошить. Ой сип сірівець та криши петрушку. Шевч. Чого не люблю, того і у борщ не кришу. Ном. № 5075. 2) Рубить. Дід і почне кришить татар, як локшину. Стор. 3) Рѣзать, разрѣзывать. Сало кришене стоїть на столі. Г. Барв. 201.
Кри́шка, ки, ж. 1) Ум. отъ криха́. Кришка на світі чоловіка тримає. Ном. № 12850. 2) Крышка, — напр., на трубкѣ, но не въ сундукѣ, гробѣ и пр. Вас. 148.
Кри́шний, а, е = Крихкий. Голки кришні. Лебед. у.
Криштале́вий, а, е. Хрустальный. Заправлю горілки в кришталевій пляшці. Мет. 250. Великі бризки кришталевим стовбом стрибали догори. Стор. МПр. 66. Срібні, золоті і кришталеві кубки. К. ЧР. 38.
Кришта́лик, ка, м. Ум. отъ кришта́ль.
Кришта́ль, лю, м. 1) Хрусталь. Зуби такі, як кришталь. Грин. III. 164. Як кришталь біла. Ном. № 13149. Чиста, як кришталь, вода стояла вщерть з кам'яними краями криниці. Левиц. I. 2) Употребляется какъ ласкательное слово. Ой ти, Грицю, дорогий кришталю! Чуб. V. 431. Я тебе, кришталю, давно дожидаю. Грин. III. 171. Ум. Кришта́лик.
Крів, кро́ви, ж. = Кров. Левч.
Кріва́вий, а, е. Кровавый. Заспівали козаченьки пісню теї ночі, теї ночі крівавої. Шевч. Працюєм до крівавого поту. Ном. 1570. Заводите кріваві чвари. К. ЧР. 299. Кріваві сльози.
Крівави́ти, влю́, ви́ш, гл. Окровавлять.
Крівави́тися, влю́ся, ви́шся, гл. Окровавляться.
Крівави́ця, ці, ж. Добытое тяжкимъ трудомъ. За чужую крівавицю купив у церкву плащаницю. Ном. № 13556.
Кріва́вник, ка, м. Раст. = Деревій. Вх. Пч. I. 8.
Кріва́вниці, ць, ж. мн. Красныя бусы. Гол. Од. 70.
Кріва́во, нар. Кроваво. Кріваво за велику здобич бились К. ЦН. 167.
Крі́вляний, а, е = Крів'яний.
