временно. Безчасу вмерли діти. НВолын. у. Вона безчасу дитину привела. НВолын. у.
Безчере́вий, а, е. Безбрюхій. За горою кам'яною безчерева сучка бреше. (Загадка: терниця). Грин. I. 250.
Безчере́жний, а, е. Не очередной, не соблюдающій очереди. Стій ти, безчережна! Лохв. у.
Безче́сний, а, е. Безчестный. К. Кр. 22.
Безче́стити, щу, стиш, гл. Безчестить, бранить. Одна другу безчестять, ганять. Котл. Ен.
Бе́зчесть, ти, ж. Безчестье, посрамленіе. Я не хочу такої безчесті. НВолын. у.
Безче́стя, тя, с. Безчестіе, посрамленіе. К. Бай. 114. Лучче честь, ніж безчестя. Ном. № 4445. Нехай вона заплатить за безчестя. Кв. Селу безчестя не роблять. Котл. Ум. Безчестячко.
Безчи́сна, прил. ж. — мере́жка. Такая мережка, въ которой нѣтъ чисниць, т. е. всѣ нитки утка выдернуты. Лебед. у. (Залюбовск.).
Безчустве́нний, а, е. Лишившійся чувствъ. Настя безчуственна теж лежить. Кв.
Бе́зчуття, тя, с. Безчувствіе, безсознательность. К. ПС. 55.
Безшабе́льний, а, е. Не имѣющій сабли. Треба цім безшабельним гевалам збить трохи пихи. К. ЧР. 226.
Безшлю́бний, а, е. Безбрачный.
Безшта́нько, ка, м. 1) Малолѣтокъ, мальчишка, не носящій еще штановъ. Ой вийдіть, безштаньки, співать веснянки, а ви, у штанях, співайте з нами. Грин. III. 58. 2) Бѣднякъ, не имѣющій штановъ. Я, грабя Потоцький, коронний гетьман.... і в мене є голка, щоб — часом розірветься — зашить, а ти ланець, безштанько, і в тебе нема? Стор. I. 185.
Безща́дний, а, е. Безпощадный.
Безща́дно, нар. Безпощадно. Безщадно кров рутульську ллють. Котл. Ен.
Безща́сний, а, е. Несчастный, обездоленный, не имѣющій удачи. Така твоя доленька безщасна. Нп. У три ряди бідних безщасних невольників посажено. АД. I. 90.
Безща́сниця, ці, ж. Несчастная женщина, обездоленная, неудачница. Грин. III. 559. Ой десь наша безщасниця на чужій стороні. Чуб. V. 473.
Безща́стя, тя, с. Несчастье. МВ. I. 44. Ой подумайте, мислі, по моїм безщастю. Лукаш. 82.
Бе́зя, зі, ж. = Буз. Переясл. у.
Без'язи́кий, а, е. 1) Не имѣющій языка. Без'язика коняка. Рудан. I. 69. 2) Нѣмой, безсловесный. І всі у ряд поставали, наче без'язикі. Шевч. Дружки без'язикі. КС. 1883. II. 392. Шевченко, вийшовши дивом якимся із тиї темноти притоптаної, похилої, без'язикої. К. (О. 1861. IV. 30).
Без'язи́чник, ка, м. Раст. Ophioglossum vulgatum L, плодоносная вая. ЗЮЗО. I. 130. См. Язичник.
Бе́йбас, са, м. = Бельбас. Умієте загадувати, а розгадати так не вмивались. Та й куди вам, таким бейбасам. Кост. (О. 1862. VI. 52).
Бе́йдак, ка, м. Глупецъ, болванъ. Вх. Лем. 391. См. Бейла.
Бейдуля, лі, ж. Дура, глупая женщина. Вх. Лем. 391.
Бе́йкання, ня, с. Крикъ на звѣря: „а бий!“ съ цѣлью прогнать его. Желех. См. Тюкання.
Бе́йкати, каю, єш, гл. Кричать на звѣря. См. Тюкати. Вх. Зн. II.
Бе́йкатися, каюся, єшся, гл. = Бекатися. Зміев. у. Сиділа б ти лучче дома, чого його по грязі бейкатися. Богод. у.
Бейла, ли, м. Дурачина, остолопъ, болванъ. Бердич. у.
Бе́ка, ки, ж. Дѣтск. Гадость. См. Беку, бецяти.
Бе́кання, ня, с. Блеяніе.
Бе́кас, са, м. Бекасъ. Вх. Пч. II. 14. Ум. Бекасик.
Бе́кати, каю, єш, гл. 1) Кричать по овечьи, по козьи, блеять. Ціла отара овець та кіз, ягнят, козенят мекала та бекала. Левиц. I. 126. 2) О дѣтяхъ: ревѣть.
Бе́катися, каюся, єшся, гл. 1) Тащиться, съ трудомъ идти. Верстов десять ішли — бекались, бекались. Зміев. у. 2) Таскаться. Скільки не бекається, бач, у чужих селах, — а п'яний не буде. Зміев. у.
Беке́т, та, м. Военный пикетъ, стража. Округи табора жадних бекетів. К. ЧР. 308. Скрізь по сей бік стояла на бекетах стража польска. ЗОЮР. I. 263.
Беке́ша, ші, ж. Родъ верхней одежды: крытая сукномъ овчинная шуба съ таліей. Гол. Од. 17, 51. Поздирали з неї дорогі коралі і бекешу. Рудч. Ск. I. 209. Ходив.... у плисових чорних штанях і в голубій бекеші. О. 1861. X. 33. Ум. Бекешка, бекешечка.
