жовті, шарі. Острожск. у. 2) Ша́ра ю́шка. Очень жидкій супъ, одна вода. Лебед. у. 3) Це ша́рої кі́шки сон — говорятъ, когда кто либо скажетъ что-нибудь невѣроятное. Грин. II. 308.
Шари́ло, ла, с. Раст. Echium vulgare L. ЗЮЗО. I. 121.
Шарі́ти, рі́ю, єш, гл. Краснѣть, рдѣть.
Шаркан, на, м. Сильный вѣтеръ, буря. Вх. Лем. 484.
Шарки́й, а́, е́Проворный, быстрый. Константиногр. у.
Ша́ркнути, ну, неш, гл. Провести по косѣ лопаткой. О. 1861. X. 33. Шаркне по косі разів зо два лопаткою і пішов косить. Греб. 401.
Шаркону́ти, ну́, не́ш, гл. Рѣзнуть косой. Як би гуртом забрали коси та шарконули всю кропиву. Мир. ХРВ. 87.
Шарла́й, лая́, м. Раст. Centaurea margaritacea. Мнж. 194.
Шарла́т, ту, м. Багрянець, пурпуръ.
Шарла́товий, а, е. Пурпурный. См. Щерлатий.
Шарля́к, ка́, м. Столярная замазка для замазыванія щелей въ деревѣ. Гайс. у.
Шарну́ти, рну́, не́ш, гл. 1) Броситься поискать. Шарніть скрізь по церквах і назбірайте недогарків з свічок. Грин. I. 70. 2) Шаркнуть. Шарнув ногою, як умів і щиро поцілував панну Марію в руку. Св. Л. 117.
Шарну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Тернуться. Взяла свиня, шарнулась об хлів, а він (вовк) і впав з неї. Рудч. Ск. I. 10.
Шарові́льник, ка, м. ? Сама вона була на хазяйстві: пані-матка пішла до шаровільника і наймичок забрала. Св. Л. 5.
Шаро́к, рка́, м. Ум. отъ шар.
Шарпа́к, ка́, м. Оборванецъ. Шевч. 525.
Шарпани́на, ни, ж. 1) Терзаніе, разрываніе. 2) Суета, бѣготня, волненіе. У волості шарпанина-біганина. Мир. Пов. I. 129. Мирін під шарпанину десь дівся. Мир. ХРВ. 93. 3) Грабежъ, награбленное добро. Та в його тільки й чести, що руїна, у його слава — тільки шарпанина. К. ЦН. 164. 4) См. Баба 17. З отрібки баба-шарпанина. Котл. Ен. IV. 31. Соми, лящі на шарпанину. Мкр. Г. 60.
Шарпа́нка, ки, ж. = Шампанка. МУЕ. I. 101.
Ша́рпати, паю, єш, гл. Рвать, разрывать, терзать, дергать. Нащо ти сито так шарпаєш? Канев. у. Тягала його за руки, шарпала за одежу. Левиц. I. 343.
Шарпатися, паюся, єшся, гл. Рваться. Хотять посадити її на стілець, но молода не дається, кричить і плаче, шарпається, не дається посадити. Грин. III. 508. Як почали коні шарпаться, то й збрую подерли. НВолын. у.
Ша́рпнути, ну, неш, гл. Рвануть, дернуть.
Шарпону́ти, ну́, не́ш, гл. Рвануть, дернуть съ силой.
Шарпу́н, на́, м. ? Шарпони мене, Боже, своїм шарпуном на мене, на жінку і на моїх діток. Лохв. у.
Шарува́льниця, ці, ж. Женщина, которая мотыжитъ.
Шарува́ння, ня, с. Названіе дѣйствія отъ глагола шарувати. Сим. 130.
Шарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Мо́я, тереть (мочалкой и пр.). 2) = Прашувати. Пішов шарувати буряки. Черниг. у.
Шаруді́ти, джу́, ди́ш, гл. Шуршать. А в острішці горобеєчко шарудить. Чуб. V. 640.
Ша́снути, ну, неш, гл. Мелькнуть, пробѣжать. Хоч коли й шаснула їй по душі така думка, — вона на неї рукою навіки махнула. МВ. (О. 1862. I. 98).
Ша́стати, ся, таю, ся, єш, ся, гл. Ходить туда и сюда, шнырять. На мене споглянула, шастаючись коло столу. Г. Барв. 80. Не шастайся, як миш по пастках. Ном. № 3163.
Шастува́ти, ту́ю, єш, гл. Шелестѣть. Наша пані молода, на ній сукенка золота, на ній сукенка шастує, — свої женчики частує. Рк. Макс.
Шасть, меж., выражающее нечаянное появленіе, быстрое движеніе, быстрый ударъ. Мнж. 96. Шасть, що Бог дасть. Ном. № 4278. Шасть батька в напасть, а діти по наймах. Ном. № 10378. І веселенька шасть у хату. Шевч. Шасть у комін рукою, та сажою помазала собі по під плеч'има. Мнж. 138. Він мене коли не коли ціпом улуче, а я його батогом тілько шасть та пошасть. Мнж. 115.
Шат, та, м. ? Ой на горі густий шат. Гол. IV. 516.
Ша́та, ти, ж. 1) Богатая одежда. Наші лати переходять панські шати. Ном. № 1615. 2) Риза. Коли не піп, так і в
