Ши́на, ни, ж. 1) Шина, оковка. Полт. у.; Подольск. г. Шини на колесах. 2) Рельса.
Шина́ль, ля, м. Гвоздь для прибиваній шины, къ колесу.
Шинар, ра, м. См. Цапар. Шух. I. 171.
Ши́нґель, ґля, м. Та часть оси, на которой вращается колесо. Вх. Лем. 484.
Шинґльовец, вца, м. Гонтовый гвоздь. Вх. Уг. 244.
Шиндоко́ра, ри, ж. Мошна, калита. А на йому шуба-люба, а у тій шубі шиндокора, а в шиндокорі три шеляжечки. Чуб. III. 425.
Ши́ндрити, рю, риш, гл. = Циндрити.
Шиндува́ти, ду́ю, єш, гл. Обдирать, сдирать кожу, очищать отъ кожи. (К. П. Михальчукъ).
Шине́ля, лі, ж. = Шенеля. Москаль скинув шинелю. Рудч.
Шинє, ня, с. Полоса желѣза. Шух. I. 96.
Шинк, шино́к, нку, шиньо́к, ньку, м. Кабакъ, питейный домъ. Іди ж, та гляди мені, не заходь у шинок, бо я буду знати. Рудч. Ск. II. 127. Хутчій до шиньку, щоб наїстись та напитись. О. 1861. VI. 76. Ум. Шино́чок, шиньо́чок.
Ши́нка, ки, ж. 1) Ветчина. Мн. шинки́. Родъ кушанья изъ ветчины съ чеснокомъ и перцемъ. МУЕ. I. 105. 2) Дощечка, которую ткачъ закладываетъ между нитями основы, чтобы онѣ не путались. МУЕ. III. 21. Константиногр. у.
Шинкаре́нко, ка, м. Сынъ кабатчика. Із Стехівки та шинкаренко. Котл. Ен. VI. 17.
Шинка́рити, рю, риш, гл. = Шинкарювати. Желех.
Шинкарі́вна, ни, ж. Дочь кабатчика.
Шинка́рка, ки, ж. Кабатчица. Ум. Шинка́рочка, шинка́ронька. Ой п'ють вони гуляють, на шинкарку гукають: шинкарочко молода, усип меду ще й вина. Нп.
Шинка́рство, ва, с. 1) Продажа спиртныхъ напитковъ. Стор. М. Пр. 169. 2) Соб. Кабатчики. Пани купці, славні кравці, шинкарство, міщани об сім Різдві усі в нові убрались жупани. КС. 1882. XII. 624.
Шинка́рський, а, е. Кабацкій.
Шинка́рь, ря, м. Кабатчикъ. А де ж твої, доню, воли та корови? — Гей, мати, лихо знати, в шинкаря в оборі. Чуб. III. 144.
Шинкарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Содержать кабакъ, заниматься продажей спиртныхъ напитковъ. Сим. 214.
Шинкува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) = Шинкарювати. Рудч. Чп. 209. Торгувать, шинкувать буду чарочками. Шевч. 183. Медом шинкувати. Мет. 317. 2) Расточать, разливать, проливать. І заходилися гулять, святою кров'ю шинкувать. Шевч. 470. Не дуже тими грішми шинкують, щоб ніхто не замітив. Рудч.
Шино́к. См. Шинк.
Шинува́ти, ну́ю, єш, гл. Обтягивать колесо шиной. Желех.
Шиньо́к. См. Шинк.
Шип, па, м. Щупъ. Драг. 80. Шкарб.... ходили копати два мужики. Вони брали з собою шип в два аршини, щоб узнати де саме.... гроші. ХС. IV. 27.
Шипарина, ни, ж. = Шипшина. Вх. Уг. 276.
Шипа́х, ха, м. Кисть орѣховъ на деревѣ. На шипасі саме сидів такий здоровий паук, так я й не зірвав, а горіхи добрі були. Канев. у. 2) Мерзлая груда.
Шипи́, пів, м. Три снопа, поставленные вертикально. Ідіть, становте гречку у шипи. Сумск. у.
Шипі́ти, плю́, пи́ш, гл. Шипѣть. Хрипить-шипить, ніколи не замерзає. Ном. стр. 304, № 503.
Шипкати, каю, єш, гл. О птицахъ: хрипло кричать, чирикать. Ґотур шипкає. Вх. Зн. 82.
Шипо́к, пка́, Раст. Azaba procumbens. Шух. I. 18, 19.
Шипо́рні, нів, мн. Родъ игры. Kolb. I. 194.
Ши́пот, та, м. 1) Шепотъ. Чую: шипот, — аж то він шепочеться з дівчиною. Новомоск. у. 2) Струя воды, бьющая съ горы внизъ. Ямпол. у. 3) Порогъ на рѣкѣ. Шух. I. 7.
Шипоті́ти, почу́, ти́ш, гл. Шипѣть. Шипотить гадюка. Мкр. Н. 10.
Ши́пош, ша, м. Родъ музыкальнаго рога или трубы. К. ЦН. 235. К. ПС. 149. Троє дударів з рогами-шипошами. К. ПС. 147.
Шипу́чий, а, е. Шипящій. Наймичка принесла шипучий самовар. Левиц. Пов. 60.
Шипча́к, ка, м. = Шипшина. Вх. Пч. II. 35.
Шипши́на, ни, ж. Шиповникъ. Вх. Пч. I. 12. Не для тебе, Василечку, шип-
