ру. Ном. № 2503. Сластьони шкварились. Греб. 372.
Шква́рка, ки, ж. 1) Вытопленный кусочекъ сала, вытопка. 2) Да́ти шква́рки. Задать баню, дать трепку. Як дам шкварки, то буде тобі жарко. Ном. № 3616.
Шкваркли́вий, а, е. Сопливый? Менша (дочка) дак така ж гидка, така гидка — шкваркливая, низенькая, броватая, губатая. Чуб. II. 40.
Шква́ркнути, кну, неш, гл. Кинуть, бросить внизъ. Як шкварне об поміст. Мнж. 7.
Шкваркотня́, ні́, ж. Шипѣніе и трескъ кипящаго жира.
Шква́рно, нар. Жарко, знойно.
Шкварну́ти, ну́, не́ш, гл. Сдѣлать что либо съ силой: бросить, ударить, грохнуть, блеснуть и пр. Шкварнула блискавка. Мир. ХРВ.
Шква́рок, рка, м. = Шкварка. Желех. Так ю іспік, ізбив, що вже таке, ге шкварок. Драг. 284.
Шкварча́ти, чу́, чи́ш, гл. Шипѣть и трещать на огнѣ. Тут кость і плоть, і жир шкварчали. Котл. Бряжчать чарки, люльки шкварчать, шумує горілка. Г.-Арт. (О. 1861. III. 103). Говорятъ также о сильномъ морозѣ. Мороз на дворі такий, що аж шкварчить. Рудч. Ск. II. 8. См. Скварчати. Также объ особенно усердной работѣ. Ззіли по шматку хліба, та вп'ять до кіс, — аж шкварчить під косами. Драг. 244.
Шквирдяви́й, а́, е́. Бурный. Шквирдява погода.
Шквирк, ка, м. Раст. Larix decidua. Вх. Лем. 485.
Шкви́ря, рі, ж. Снѣгъ съ вѣтромъ. Харьк. У полі така шквиря, що й їхати не можно, не то йти. Волч. у. Ось як воно співається!… Не так як ти, мов коза в шквирю. О. 1862. II. 35. Під дощ, під сніг, під шквирю. Мкр. Г. 51.
Шкво́рінь, ня, м. = Шворінь.
Шкворі́вщина, ни, ж. На площади, гдѣ собираются парни и дѣвушки, забиваютъ дѣвушки тайно, съ особыми обрядами шкво́рінь; по повѣрью, это привлекаетъ парней; мѣсто, гдѣ забитъ шкворінь, называется шкворівщина.
Шкеле́т, та, м. = Кістяк. Сухий, невірний як шкелет. Котл. Ен. VI. 19.
Шке́льце, ця, с. Ум. отъ шкло.
Шкепитє, тя, соб. Камни, обломки камней. Вх. Зн. 82.
Шкере́берть, нар. Вверхъ ногами, вверхъ дномъ. Полетів шкереберть. Черк. у. Усе піде шкереберть. Шевч. 283. Сказавши, столик ізвалило, шкереберть к чорту все пішло. Котл. Ен. V. 30.
Шкере́берть, ти, ж. = Шкареберть, ти, ж. Мил. 56.
Шки́лики. Въ выраженіи: на шки́лики підіймати. Поднимать на смѣхъ.
Шки́лити, лю, лиш, гл. Насмѣхаться, издѣваться. Шкилить та й шкилить цілий ранок з баби. Черниг. у.
Шкиль, лю, м. Манеръ, образецъ. Дві пари хомутів пошиті на цей шкиль, а дві на инший. Пирят. у.
Шкилюва́ти, лю́ю, єш, гл. Насмѣхаться. Парубки глузовники: усе було з старого шкилюють. Харьк. г.
Шкинтати, таю, єш, гл. = Шкитильгати. Вх. Уг. 276.
Шкипа, пи, ж. = Скипка. Вх. Лем. 485.
Шкип'яр, ра, м. Оспопрививатель. Вх. Лем. 485.
Шкиргота́ти, гочу́, чеш, гл. = Скреготати. Шкиргоче сорока. Вх. Лем. 485.
Шкиринда́, ди́, ж. Корга старая. Мнж. 194.
Шкитавий, а, е. Бродячій, не имѣющій опредѣленнаго мѣста жительства. Вх. Зн. 82.
Шкити́льг, меж., выражающее прихрамываніе. Ногу підколола. Шкитильг, шкитильг! Ні, не піду шкитильгаючи між люде, — вернусь. Г. Барв. 73.
Шкитильга́ти, га́ю, єш, гл. = Шкатильгати. Черниг. у.
Шкити́рь, ря, м. Большой кусокъ. Ото одбатував шкитирь. Полт. у.
Шкібля, блі, ж. Скобелка, круглый скребокъ у бочаровъ. Желех. Шух. I. 250, 311. Ум. шкі́белька. Шух. I. 311.
Шкідли́вий, а, е = Шкідний. Синиця — не птиця, бо шкідлива дуже. Ном.
Шкідли́вість, вости, ж. = Шкідність. Желех.
Шкідли́во, нар. = Шкідно 1.
Шкі́дний, а, е. Вредный.
Шкідни́к, ка́, м. Причиняющій вредъ, вредящій. Желех. Вх. Зн. 82.
Шкі́дниця, ці, ж. Причиняющая вредъ, вредящая.
Шкі́дність, ности, ж. Вредность, вредоносность. Желех.
