Шкаравать, ті, ж. = Шкарідь. Вх. Зн. 82.
Шкара́дний, а, е. Гадкій. Желех.
Шкаралу́па, пи, ж. Скорлупа яйца. ЕЗ. V. 208; корка арбуза и пр. Булатом ввесь обшився і був як в шкаралупі боб. Котл. Ен. VI. 29. Вже третій кавун доїдали.... по хаті шкаралуп, як на баштані коло куріня. Св. Л. 176.
Шкаралу́ща и шкаралю́ща, щі, ж. Скорлупа яйца. ЕЗ. V. 208.
Шкаралю́па, пи, ж. Скорлупа рака. Мнж. 55.
Шкарапа́ня, ні, ж. Жаба. Вх. Зн. 82.
Шка́рб, бу, м. = Скарб. У Петренковому лісі єсть погріб, тільки завалився, — там шкарб похований. Грин. I. 62.
Шкарба́н, шкарбу́н, на́, м. 1) Истоптанный башмакъ, сапогъ. Сим. 136. Носив ті чоботи, носив, аж поки не стало, а далі й каже: „аже ж на горі в мене є ще батьковські шкарбани, — достану їх, да ще може яку годину похожу. Рудч. Ск. I. 213. Надівай хоч шкарбани, бо нових ні за що купити. Козелец. у. Ти ж бачиш, що на мені не чоботи, а старі шкарбуни. Г. Барв. 287. 2) Старикъ. Г. Барв. 93. Сидиш, мов демон під водою, ізморщившись, старий шкарбун. Котл. Ен. II. 31. Ум. Шкарбане́ць, шкарбуне́ць.
Шка́рда, ди, ж. Родъ дѣтской игры, то же, что и шкопирть. Ив. 20.
Шкардува́ти, ду́ю, єш, гл. = Шкопиртати. Ив. 18.
I. Шкаре́берть, нар. = Шкереберть.
II. Шкаре́берть, ти, ж. = Шкопирта. КС. 1887. VI. 476.
Шка́ред, ди, ж. = Шкарідь. Вх. Лем. 485.
Шка́редитися, джуся, дишся, гл. = Гидувати. Шкаредятся жабами. Вх. Лем. 485.
Шка́редний, а, е. Отвратительный, гадкій. Вх. Лем. 485.
Шкарі́дь, ді, ж. Мерзость, гадость. Вх. Зн. 82.
Шкарка, ки, ж. = Щілина. Вх. Лем. 485.
Шкарлу́бина, ни, ж. = Шкалу́бина. О. 1862. VIII. 49.
Шкарпе́тки, ток, ж. Носки. Молодий Радюк мусів скинути чоботи і пішов на баштан в самих шкарпетках. Левиц. Пов. 230.
Шкаруби́на, ни, ж. = Шкалубина = Шкарлубина. Дивиться хазяїн шкарубиною, що робить жовнір із господинею. О. 1861. XI. 9—10.
Шкару́битися, блюся, бишся, гл. = Шкарубіти.
Шкарубі́ти, бі́ю, єш, гл. Покрываться твердой корой сверху, напр.: о землѣ, о кожѣ на рукахъ: корявѣть.
Шкарубки́й, а́, е́. Жесткій, шероховатый, корявый. Вас. 161. Тілові треба б мнякшому буть, а то бач, яке шкарубке. Харьк. Шкарубкі чоботи стали: мокрі були та й засохли. Волч. у.
Шкару́бнути, бну, неш, гл. = Шкарубіти.
Шкару́па, пи, ж. = Шкаралупа. Мил. М. 60.
Шкарупиний, а, е = Шкарубкий. Кожух шкарупиний. КС. 1882. X. 26.
Шкару́піль, лі, ж. Обноски мѣхового платья.
Шкарупки́й, а́, е́ = Шкарубкий. Припік палець, — шкарупка шкура на йому стала. Славяносерб. у. Гущою волосся змила, — шкарупке стало. Славяносерб. у.
Шкатильга́ти, га́ю, єш, гл. Прихрамывать. Чуб. II. 283.
Шкату́ла, шкату́лка, ки, ж. Шкатулка. Кролевські листи у шкатулі. АД. II. 5. Дорожню одімкнув шкатулу. Мкр. Г. 64. Украдеш у мене шкатулку з грішми. Рудч. Ск. I. 68.
Шкафа́, фи́, шкахва́, ви́, ж. = Скахва. Части: деревянная ручка — коло́дка, ножъ — шкафа́, ножъ къ ручкѣ прикрѣпленъ двумя вушками. Шух. I. 253. Ву́шка наз. въ Галиціи также анта́бками. МУЕ. I. 72.
Шква́ра, ри, ж. 1) Зной. См. Сквар. 2) = Шкварка? Приїздить чорт, а він і давай проситись: „Одпусти, каже, мене (з пекла), а за службу дай мені мішок тії шквари, що у казанах (де грішники) шквариться“. Мнж. 55.
Шкваренина, ни, ж. = Лій. Вх. Лем. 485.
Шква́рити, рю, риш, гл. 1) Сильно нагрѣвать, жечь. 2) Жарить, поджаривать (въ салѣ, маслѣ). Якусь особу мацапуру там шкварили на шашлику. Котл. Ен. III. 46. 3) Дѣлать что либо съ силой, напряженіемъ (бить, бѣжать и пр.). Хлопці так і розіп'яли Потоцького та й давай шкварить. Рудч. Ск. II. 206.
Шква́ритися, рюся, ришся, гл. Жариться. Шквариться, як шкурат на жа-
