жизнь. Моє панування — гірке горювання. Чуб. V. 744.
Панува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Господствовать, властвовать. Біс та його діти панують у світі. Ном. 2) Царствовать. 3) Жить побарски. Іди, доню, каже мати, — не вік дівувати! Він багатий, одинокий, — будеш панувати. Шевч. 14.
Па́нцер, ра, м. Панцырь, броня. ЗОЮР. I. 159. Повкидала шляхта панцери й шишаки. К. Досв. 14.
Панце́рний, а, е. 1) Панцерный, броненосный. 2) — військо. Кирасиры. Кличе пишний пан Єрема перед себе Голку, — молодого отамана панцерного полку. К. Досв. 146. Панцерні бояре К. ЦН. 290.
Панце́рник, ка, м. Кирасиръ, латникъ. За ним повчок панцерників у ясненькій зброї. К. Досв. 154.
I. Панча́, чі́, ж. = Опанча. Мнж. 173.
II. Панча́, ча́ти, с. = Паненя. Вх. Лем. 446.
Панчі́шка, панчі́шечка, ки, ж. Ум. отъ панчоха.
Панчо́ха, хи, ж. Чулокъ. Гол. Од. 25, 26. Він і хустку приніс, а далі черевики, панчохи. Рудч. Ск. II. 63. Набула без панчіх патинки. Котл. Ен. II. 25. Ум. Панчі́шка, панчі́шечка.
Панща́нин, на, м. Крѣпостной человѣкъ. К. Досв. 144. О. 1862. I. 60.
Панща́нний, а, е. Крѣпостной; барщинный. Мужик панщанний. Левиц. Панща́нна робо́та. Барщина. Грин. III. 639.
Панща́р, ра, м. = Панщанин. Вх. Уг. 257.
Па́нщина, ни, ж. 1) Барщина. Хоч ти панщини іще і не одбув, то завтра одбудеш. Рудч. Ск. I. 167. 2) Крѣпостное состояніе. Дав дві жмені панові срібла та й викупивсь од панщини. Рудч. Ск. I. 62. 3) Съ удар. на посл. слогѣ, соб. Крѣпостные люди. Сим. 149. Ум. Па́нщинонька. Утікала панщинонька із нашого краю. О. 1862. V. 71.
Па́нщинний, а, е = Панщанний. Виходить з того двору чоловік на роботу панщинну. МВ. (О. 1862. I. 98).
Па́нщинонька, ки, ж. Ум. отъ панщина.
Па́нькання, ня, с. Няньченье, ухаживанье за кѣмъ, хлопоты съ кѣмъ. Коло неї треба панькання та біганини. Левиц. I. 317.
Па́нькати, каю, єш, гл. Няньчить, ухаживать. Всяке діло хоче, щоб коло його панькали. Ном. № 11018.
Па́нькатися, каюся, єшся, гл. Возиться, ухаживать, няньчиться. Треба мені робити, а не з дитиною панькатись. МВ. I. 99.
Паньма́тка, ки, ж. = Паніматка. Люде добрі, сусіде любезні, панове старики, жіночки паньматки, і ви, парубоцтво чесне, і ти, дівча молоденьке. Кв. I. 109.
Паньма́тчин, на, не = Паніматчин.
Паньмату́син, на, не. Принадлежащій паньматусі. Се паньматусине слово. Г. Барв. 428.
Паньмату́ся, сі, ж. Ласк. отъ паньматка. Росказувала покійна паньматуся. Г. Барв. 426.
Паню́га́, ги, м. Ув. отъ пан. Роскидався на широкій канапі мов справдешній панюга. Левиц. I. 220.
Паня́, ня́ти, с. Барское дитя. АД. I. 8. Білеє личенько як у паняти. Чуб. V. 1147. Ум. Паня́тко.
Па́ня, ні́, ж. = Пані. Хто йому паня: чи ти, чи я? Федьк.
Паня́га, ги, м. = Панюга. Вх. Лем. 446.
Паня́йлочка, ки, ж. Прутъ для поганянія лошади. Треба побігти у ліс паняйлочку виломити. Волч. у. (Лобод.).
Паня́нин, на, м. = Пан. Встрѣчено только во мн. ч. въ слѣд. пѣснѣ: Як поїдемо через селейко, скажут селяне: „їдут міщане“. Як поїдемо через містейко; скажут міщане: „їдут паняне“. Гол. II. 93.
Паня́нка, ки, ж. Барышня. Були і тії там панянки, що наряжались на показ. Котл. Ен. III. 48. Ум. Паня́нонька, паня́ночка. Всі дівоньки-паняноньки таночок ведуть. Чуб. V. 891.
Паня́нство, ва, с. Дѣвство, дѣвственность. Ой вже моє панянство загине. О. 1862. IV. 4. (Маруся) вже з панянства вистає, до старих людей пристає. О. 1862. IV. 25.
Паня́нський, а, е. 1) Дѣвственный, дѣвичій. А як підеш від мене, спаде красота з тебе — з личенька рум'яного, зо стану панянського. О. 1862. IV. 22. 2) — манасти́р. Женскій монастырь. Левиц. ПЙО. I. 386. Я проведу вас в манастирь панянський. К. ПС. 61.
Паня́ти, ня́ю, єш, гл. Погонять лошадь; направляться при ѣздѣ лошадьми. А куди поїдем? — Паняй побіля могили. О. 1861. V. 70.
