ця, так поправиться і п'яниця. Ном. № 1662.
Ща́сно нар. = Щасливо. Ох, хоч би там усе було щасно! Мир. Пов. II. 85.
Щасти́ти, тить, гл. Давать, посылать, приносить счастье, благопріятствовать, удаваться. Употребляется безлично или въ третьемъ лицѣ, преимущественно когда говорится о Богѣ; также въ повелительн. наклоненіи ед. ч. въ выраж.: Щасти́, Боже! Хай Бог щастить. Ном. № 11368. Инші зорі щастять у його на врожай, инші на скот, а Віз — чумацька щаслива зоря. К. ЧР. 148. У всьому йому щастило. Щасти вам, Боже, на всяке добро! Левиц. Пов. 405. Але ж не все так їй щастило його дурити. Г. Барв. 519.
Щасти́тися, ти́ться, гл. безл. Благопріятствовать, удаваться. А крошку хоть як щаститься, усе добро на лихо стане. МВ. (О. 1862. III. 71).
Ща́стя, тя, с. Счастье. В щасті не без ворога. Посл. Грошей багацько, а щастя мало. Ном. № 1434. Ща́стя-до́ля. Счастливая судьба. Нивоньку об'їжжає, щастя-доленьку має, рано з поля збірає. Чуб. III. 238. Ум. Ща́стячко. Ном. № 1675.
Ща́ти, (щу? щиш?), гл. = Сцяти. Вх. Уг. 227.
Ще, нар. Еще. Нехай свою Україну я ще раз побачу, нехай ще раз послухаю, як те море грає. Шевч. 47. Ще-ще. Еще кое-какъ. Ще-ще спереду, а ззаду на чорта походить. Ном. № 2910. Ще б пак! Еще бы!
Щеба́ти, ба́ю, єш, гл. Отщипывать, обрывать. См. Щипати. Наказувала, щоб з калиноньки цвіток не рвати, аби при горі тернок не щебати, аби на полі росу не щебати. Гол. II. 582.
Щеберну́ти, ну, неш, гл. Отозваться, писнуть. Фр. (Желех.).
Щебета́ння, ня, с. 1) Щебетаніе. Драг. 114. Грин. III. 256. Нема в саду соловейка, нема щебетання. Чуб. V. 73. 2) Веселый разговоръ, веселая болтовня.
Щебета́ти, бечу́, чеш, гл. 1) Щебетать. Прилітає соловейко що-ніч щебетати. Шевч. 33. 2) Лепетать, болтать, говорить (весело — о женщинахъ, дѣтяхъ). А дітки ростуть, уже й в'ються коло мене і щебечуть, мої соловейки. МВ. II. 7.
Щебета́шечка, ки, ж. Ум. отъ щебеташка.
Щебеті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Щебетати. Ото яке балакуче придалось: щебетить та й щебетить увесь день. Канев. у.
Щебета́шка, ки, ж. = Щебетуха. Ум. Щебета́шечка. Три пташечки щебеташечки. Мет. 307.
Щебеті́й, тія́, м. = Щебетун. Желех.
Щебетли́вий, а, е. 1) О птицѣ: постоянно щебечущій, пѣвучій. Пташечко моя щебетлива. 2) Говорливый. Весела собі, щебетлива. МВ. II. 36.
Щебетли́вість, вости, ж. Болтливость. Желех.
Щебетну́ти, ну́, не́ш, гл. Однокр. в. отъ щебетати. Дай водиці напитися, дівчино хороша! — Та чому ні, — щебетнула, — ось вода погожа. Млак. 11.
Щебету́н, на́, м. 1) Щебечущій. 2) Говорунъ.
Щебету́ха, хи, ж. 1) Пѣвунья (о птицѣ). 2) Говорунья, болтунья. Чом до мене не говориш, моя щебетухо? Чуб. V. 332. Ум. Щебету́шка, щебету́шечка.
Щеві́й, в'ю́, м. = Щавій. Вх. Пч. I. 12.
Ще́длик, ка, м. Пт. Fringilla serinus. Вх. Пч. II. 11.
Щедра́к, ка́, м. = Щедрівник. Вх. Лем. 487.
Щедре́ць, ця́, м. Щедро дающій. Чуб. II. 666.
Ще́дрий, а, е. 1) Щедрый. Скупий складає, а щедрий поживає. Ном. № 4669. 2) Ще́дрий вечір. Канунъ Новаго года. ХС. I. 80.
Ще́дрик, 1) — ве́дрик. Припѣвъ, которымъ начинается щедрі́вка. Щедрик-ведрик, дайте вареник. Чуб. III. 477. 2) = Щедлик. Вх. Пч. II. 11.
Щедриня́, ні́, ж. 1) Щедрость. 2) об. Щедрый человѣкъ. Він — щедриня: поділиться з кожним, поможе. Харьк.
Ще́дрити, рю, риш, гл. Щедро давать. Візьме грішний та й не верне, праведний дає і щедрить. К. Псал. 88.
Щедрі́вка, ки, ж. Святочная пѣсня, пріуроченная къ 31 декабря и 1 января. Щедрівки, подобно колядкам, поются хоромъ молодежи каждому хозяину. Ум. Щедрі́вочка.
Щедрі́вник, ка, м. Поющій щедрівку.
Щедрі́вниця, ці, ж. Поющая щедрівку. Чуб. III. 476.
Щедрівча́ний, а, е. Къ щедрівкам относящійся. Желех.
Ще́дрість, рости, ж. Щедрость. Желех.
