Щербе́ць, цю́, м. Раст. Thumus serpyllum. Вх. Пч. I. 13.
Щерби́на, ни, ж. Зазубрина, брешь, изъянъ. Як умре дитина, то мала щербина; а як тато або мама, то велика яма. Ном. № 9371. Ум. Щерби́нка.
Щербинча́, ча́ти, с. Горшокъ съ выбитымъ краемъ. Вх. Зн. 30.
Щерби́ти, блю́, би́ш, гл. Дѣлать зазубрины.
Щерби́ця, ці, ж. = Щерба. Ум. Щерби́чка. ЗОЮР. I. 230.
Щерла́тий, а, е = Шарлатовий? Вилинули соколи з чужої сторони і сіли-упали у лісі на превольдобному древі орісі, звели собі гніздо щерлатне, а знесли яйце жемчужне. КС. 1882. XII. 493.
Щертови́й, а́, е́ 1) Насыпанный въ уровень съ краями. У иншій четверти ячменю, то буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім. Полт. г. 2) О землѣ: твердый, тугой. Тут земля щертова, туга, — ореш, а воно плуг тільки при щирці. Конот. у.
Щерть въ выраж. у щерть. Въ уровень съ краями. Брав у щерть, а оддав з наспою.
Щет, ти, ж. = Щеть. Вх. Лем. 487.
Щети́на, ни, ж. Щетина.
Щети́нник, ка, м. Торговецъ мелкимъ товаромъ, разносящій по селамъ и промѣнивающій за щетину и другіе сельскіе продукты. Вас. 189. Відда́м щети́нникові, — пугаютъ дѣтей, когда они плачуть. Ном. № 9272.
Щети́нуватий, а, е. Имѣющій большую щетину. Черк. у.
Щеть, ти, ж. Родъ щетки для чесанія льна. Вх. Уг. 249.
Щиба́ти, ба́ю, єш, гл. = Лоптати. Вх. Зн. 84.
Щи́белець, льця, м. Пт. Fringa. Вх. Пч. II. 15.
Щиблюва́ти, лю́ю, єш, гл. — по́ріж. Надѣвать по́ріж (родъ рыболовной сѣти) на канатъ. Вас. 188.
Щи́глик, ка, м. Ум. отъ щиголь.
Щи́гликів, кова, ве. Принадлежащій щеглу, щегленку. Медвідь косу зачесав да йде сповідати, буде тую щигликову матір мордувати. Грин. III. 664.
Щигля́чий, а, е. Свойственный, принадлежащій щеглу. По щигля́чій. Какъ щеголъ. Співав би гарно по щиглячій. Гліб.
Щи́голь, гля, м. Пт. Щеголъ, Fringilla carduelis. Ум. Щи́глик. Жвавий як щиглик. Левиц. Пов. 58. Думав собі щиглик громаду збірати. Грин. III. 663.
Щи́кавиця, ці, ж. Родъ растенія. Желех.
Щи́кавка, ки, ж. = Икавка. Коли кого нападе щикавка, то се значить, що хтось його згадує. ЕЗ. V. 191. Ум. Щи́кавочка. ЕЗ. V. 191.
Щи́кати, каю, єш, одн. в. щи́кнути, ну, неш, гл. = Икати, икнути. Желех.
Щи́катися, кається, гл. безл. = Икатися. Як сі щикає, то хто згадує. ЕЗ. V. 86.
Щикні́ти, (ні́ю, єш?), гл. Скупиться. Желех.
Щи́кнути. См. Щикати.
Щи́колодка, ки, ж. Щиколотка. Кіев. Подольск. г.
Щи́колоток, тка, м. = Щиколодка. Виросло в лісі деревце ні на п'ядь, ні на щиколоток. Ном. стр. 295, № 155.
Щимі́ти, млю́, ми́ш, гл. и пр. = Щеміти и пр.
Щимки́, кі́в, м. мн. Тиски. Як треба, то хоч у щимки голову положи, то не здумаєш. Ном. № 10049.
Щи́на, ни, ж., также и во мн. ч. щи́ни. Урина. Желех. ЕЗ. V. 188.
Щи́па, пи, ж. 1) Щепка. Вх. Лем. 487. 2) = Клешня (у рака). Вх. Лем. 487. См. Щипало.
Щи́павка, ки, ж. 1) Насѣк. а) Хвостовертка, хищникъ, Staphilinus. Вх. Пч. I. 7. б) Дитикъ, водяной хрущъ, Dyticus. Вх. Пч. I. 6. 2) = Сікавиця. Вх. Пч. II. 19. 3) Приборъ для срыванія плодовъ съ дерева.
Щипа́к, ка́, м. 1) Болѣзненный наростъ (напр. сифилитическій) во рту. Лубен. у. 2) Насѣк. уховертка, Forficula auricularia. Вх. Лем. 4 87. 3) Насѣк. жужелица, Carabus. Вх. Лем. 487. Ум. Щипачо́к.
Щипа́ло, ла, с. = Клешня (у рака). Вх. Уг. 277.
Щи́пальці, лець, с. мн. Челюсти у насѣкомыхъ. Вх. Пч. I. 15.
Щи́панка, ки, ж. Особый родъ мережок.
Щипапі́ча, щипипі́ча, чі, ж. = Щипак 2. Вх. Лем. 4 87.
Щипа́ти, па́ю, єш, гл. Щипать. Правда так, гусарин! — казав Радюк, щипаючи за щоку свого Павлика. Левиц. Пов. 148.
