лученной отъ смѣшенія паренаго молока съ обыкновенной сметаной. Лохв. у. См. Колотуха. 2) Водка. Ой піду я до корчми, нап'юся парухи. Грин. III. 661.
Парх, ха, м. 1) Паршъ. І так вони (жиди) їли засмерджені перепелиці, а з того подіставали пархи. Гн. I. 33. Б) Бранное названіе еврея. Парх пархом їде верхом соли купити, пархи солити. Подольск. г.
Парха́тий, а, е. Паршивый. Назирив він коненя мале, сухе та таке пархате, що аж гречкою усипане. Рудч. Ск. II. 175.
Парха́ч, ча́, м. 1) Паршивецъ. 2) = Парх 2.
Парцьо́шка, ки, ж. = Барцьошка. Вас. 166.
Парча́, чі, ж. Парча.
Парче́вий, а, е. Парчевой. Столи ж мої тісовії, скатерті парчевії. Мет. 51.
Парши́вий, а, е. 1) = Пархатий. Ном. № 1035. Нате і мою мазничку на дьоготь, бо і моя голова паршива. Чуб. I. 264. 2) Плохой, скверный.
Па́рші, шів, м. мн. = Пархи. (См. парх 1). Тішиться, як жид паршами. Ном. № 2596.
Пас, са, м. 1) Поясъ, кушакъ. Од Спаса та й рукавиці за паса. Ном. № 485. Не чесався, не вмивався, не мав паса, не впасався. Гол. III. 80. 2) Ремень, на которомъ виситъ кузовъ кареты или коляски. 3) Полоса. Гол. Од. 58. 4) Лучъ. Сонце тілько що підбилося; промінясті паси косо перерізують усю хату. Мир. Пов. II. 76. Ум. Па́со́к.
Пасама́н, ну, м. Тесьма для обшивки одежды, напр. бекеши. Гол. Од. 17.
Пасеми́стий, а, е. Полосатый. Вх. Пч. I. 15.
Па́семко, ка, с. Веревочка или нить, которой перевязываются пасма нитокъ. Шух. I. 149.
Пасемник, ка, м. = Пасемко. Гол. Од. 36.
Па́серб, ба, м. Пасынокъ.
Па́сербик, ка, м. = Пасерб. Мнж. 188. Ні, він їй не рідний, — пасербик. Новомоск. у.
Пасербиня́, ня́ти, с. Дитя отъ перваго брака мужа или жены.
Па́сербиця, ці, ж. Падчерица.
Пасе́рдя, дя, с. Сердцевина дерева. Мнж. 188.
Паси́на, ни, ж. Плохой поясъ. Вх. Зн. 47.
Пасинкува́льниця, ці, ж. Та, которая пасинкує. Сумск. у.
Пасинкува́ти, ку́ю, єш, гл. Пасынковать, обрѣзывать, обрывать побочные отростки, листья травянистыхъ растеній. Черниг. г.
Паси́ння, ня, с. соб. Побѣги боковые травянистыхъ растеній.
Па́синок, нка, м. 1) = Пасерб. 2) Побочные побѣги на растеніяхъ.
Паси́стий, а, е. Полосатый. Бач, яке пасисте полотно.
Паси́сто, нар. Полосами. Висипав мак пасисто.
Па́сіка, ки, ж. Пчельникъ. Хто має пасіку, той має мед. Ном. № 9173. Ум. Па́січка. Божу пасічку певно стереже. Сим. 225.
Па́січити, чу, чиш, гл. Чистить, приготовлять новину подъ посѣвъ. Угор.
Па́січка, ки, ж. Ум. отъ пасіка.
Па́січник, па́сішник, ка, м. 1) Пчеловодъ. 2) Присматривающій за пчельникомъ. Борода у його виросла наче у пасічника. Рудч. Ск. II. 164.
Пасічникі́вна, пасішникі́вна, ни, ж. Дочь пасічника.
Пасічникува́ння, пасішникува́ння, ня, с. Занятіе пчеловодствомъ. Сим. 201.
Пасічникува́ти, пасішникува́ти, кую, єш, гл. Заниматься пчеловодствомъ. Сим. 224. У його здавна була охота до бжоли, так тепер певно пасічникує. К. ЧР. 8.
Па́січниця, па́сішниця, ці, ж. Жена пасічника.
Па́сішник, ка и пр. См. Пасічник и проч.
Па́сія, сії, ж. 1) Пассія, особое церковное служеніе, совершаемое въ первыя 4 недѣли Великаго поста, по пятницамъ, и состоящее въ чтеніи страстныхъ евангелій. Левиц. Пов. 30. 2) Гнѣвъ, раздраженіе. Впав у па́сію. Вспылилъ.
Па́ска, ки, ж. Пасхальный хлѣбъ, куличъ, баба. Коли не прийду до церкви, то все паску святять. Ном. № 168.
Паскли́н, на, м. Клинъ, которымъ коса прикрѣпляется къ косовищу. Шух. I. 169.
Паску́д, ди, ж. = Паскуда. Вх. Лем. 447.
Паску́да, ди, об. Брань: дрянь, пакостникъ. Ламайте двері, поки вийде старий паскуда. Шевч. 136.
Паску́дивий, а, е = Паскудний.
Паску́дити, джу, диш, гл. 1) Гадить, сквернить. Я рук паскудить не хочу. Шевч. 2) Гадить, пачкать, испражняться. Погана
