Парте́сний, а, е. Нотный, по нотамъ (о пѣніи). Партесні співи.
Парти́ка, ки, ж. Краюха, большой кусокъ хлѣба. Берд. у. На́ ж ти, Адаме, рискаль і мотику, іди робити на хліба партику. Гн. I. 19.
Парти́ця, ці, ж. 1) Лента (для украшенія). Вх. Зн. 47. 2) = Крайка. Вх. Лем. 447. Ум. Парти́чка. Гол. III. 712.
Парто́лити, лю, лиш, гл. Дѣлать не особенно тщательно, почти то-же, что и партачити.
Парто́рити, рю, риш, гл. = Партолити. Дивлюся, жінка коло печі щось там парторить на обід. Алв. 101.
Парть, ти, ж. 1) Судьба, участь. Дай Боже добрий (?) парть. Галиц. 2) Часть, доля. Ой держать мені та парть велику, а як мене візьмеш, все тото оддадуть. Галиц.
Парубе́ць, бця́, м. = Парубок. Ой пришли к їй сімсот молодців, ще й парубців. Чуб. III. 316.
Парубе́цький, а, е = Парубоцький. Молодецька хода, парубецький стан. Чуб. V. 843.
Парубі́й, бі́я, парубі́йка, ки, парубі́йко, ка, м. = Парубіка. Ви старі, а я парубій. О. 1862. IV. 75. Потім умився і убрався, як парубійка до дівчат. Котл. Ен. I. 22. Був парубійко здатний, — веселий і жартовливий. О. 1862. VIII, 18; IX, 69.
Парубі́ка, ки, м. Молодой парень. Був парубіка в тому селі вбогий. Г. Барв. 189. Охрім догадливий був парубіка. Гліб. Ум. Парубі́чка. О. 1861. VIII. 19.
Па́рубків, кова, ве. Принадлежащій парню.
Парубкува́ння, ня, с. Жизнь парня.
Парубкува́ти, ку́ю, єш, гл. Вести холостую жизнь, быть неженатымъ парнемъ. КС. 1887. VIII, 767.
Па́рубок, бка, м. 1) Парень, молодой человѣкъ. КС. 1887. VIII. 767. Уже вони не діти, а вже стали парубок і дівчина гарненькі — великі вже поросли. Рудч. Ск. I. 118. 2) Холостой человѣкъ. Я думала, що він удівець та сам собі живе, а він ще й досі парубок. 3) Работникъ наемный. Мо, каже, останешся в мене за парубка? Чуб. II. 7. Ум. Парубо́нько, парубо́чок. Чуб. V. 10.
Парубо́та, ти, ж. соб. Парни. Чортова парубота норовистая. Грин. III. 656.
Парубо́цтво, ва, с. 1) соб. отъ парубок. Парни. КС. 1887. VIII. 769. Ховалося від мене парубоцтво, старі діди стояли повстававши. К. Іов. 61. 2) Холостая жизнь. Ой у саду, у садочку та голубчик гуде, там Юрочко парубоцтво здає. Мет. 230. Ходить молодий в понеділок увесь день по боярах прощатися з своїм парубоцтвом. МУЕ. III. 160.
Парубо́цький, парубо́чий, а, е. Свойственный, принадлежащій парню, юношѣ. Годину урве собі на гуляння парубоцьке. МВ. II. 11. Парубочі голоси обзивались піснею десь далеко за ставком. Левиц. Пов. 108.
Парубо́чок, чка, м. Ум. отъ парубок.
Парубча́, ча́ти, с. Не вполнѣ взрослый парень.
Парубча́к, ка́, м. Молодой парень, юноша. Промовив парубчак, хитаючи головою. Левиц. Пов. 181.
Парубченя́, ня́ти, с. = Парубча.
Парубчи́на, ни, м. = Парубок. А дівчину парубчина давно виглядає. О. 1861. XI. 42.
Парубчи́ско, ка, м. Плоховатый парень. Сякий-такий парубчиско, та й той до багачки. Грин. III. 210.
Парубчу́к, ка́, м. = Парубчак.
Паруб'я́, я́ти, с. = Парубча. Пора нашим паруб'ятам селом мандрувати. Чуб. III. 112. У мене сини паруб'ята. Г. Барв. 11.
Паруб'я́чий, а, е = Парубочий.
Парува́ння, ня, с. 1) Выдѣленіе пара. 2) Соединеніе въ пары; спариванье. Г. Барв. 316. 3) Женитьба, вступленіе въ бракъ. Витягли всі грошенята, що Максим наскладав до парування. Мир. ХРВ. 165. Ум. Парува́ннячко. Через теє паруваннячко утеряла дівуваннячко. Грин. III.
Парува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Выдѣлять паръ, дымиться. Дивись, як гній парує. Борз. у. Вареники, знаєте, парують на столі. Св. Л. 222. Хліви його від молока парують. К. Іов. 47. 2) Соединять въ пары; спаривать. Та все воли калмицькі рябії до пари парують. Нп. 3) Случать.
Парува́тися, ру́юся, єшся, гл. 1) Выбирать пару; спариваться. Голуби паруються. 2) Вступать въ бракъ. Не мені старому з нею паруватись. Г. Барв. 13. Діти зоставались нехрещені, парувались невінчані. Стор. МПр. 65.
Па́рус, са, м. Лучъ. Дивись, які паруси попускало сонце. Сумск. у. Буде змій летіти та паруси напускати. Мнж. 31.
Пару́ха, хи, ж. 1) Родъ сметаны, по-
