птиця, що своє гніздо паскудить. Ном. 3) Плохо дѣлать, портить. Роби добре, не паскудь. Ном. № 2113.
Паску́дитися, джуся, дишся, гл. Пачкаться, грязниться. Оце, сказала, смердить повітрям, а я буду коло єї паскудиться — не хочу! Рудч. Ск. II. 64. Не паскудьмось, краще буде! НВолын. у.
Паску́дний, а, е. Мерзкій. До якого зухвальства дійшло паскудне хлопство. Стор. МПр. 100.
Паску́дник, ка, м. 1) Сквернавецъ, мерзавецъ. Прийди, прийди, паскуднику, лежить сухарь на суднику. Чуб. V. 1144. 2) Лошадиная болѣзнь. Сим. 61, 76. Карбункулъ у скота. Шух. I. 43. Зби́ти паску́дник. Пустить лошади кровь з храп, а переносно — разбить носъ до крови. Сим. 76.
Паску́дниця, ці, ж. Сквернавка, мерзавка.
Паску́дність, ности, ж. = Паскудство.
Паску́дно, нар. Мерзко, гадко, скверно.
Паску́дство, ва, с. Мерзость, гадость. Нечисте гніздо всякого паскудства. Левиц. I.
Пасли́на, ни, ж. = Паслін. ЗЮЗО. I. 136.
Паслі́н, пасльо́н, льо́ну, м. 1) Раст. а) Solanum nigrum L. Вх. Пч. I. 13. Маркев. 166. Забудь ласощі: паслін і цибулю, а за гірку твою працю візьми під ніс дулю. Ном. № 5674. б) — жовтий. Solanum Dulcamara L. ЗЮЗО. I. 134. 2) Родъ узора въ вышивкѣ. Чуб. VII. 427.
Пасма́н, ну, м. Полоса. У пасма́ни. Въ полосы (о матеріи). Гол. Од. 21.
Пасми́стий, а, е = Пасемистий. Борз. у.
Па́смо, ма, с. 1) Пасмо, мѣра нитокъ: 30 нитокъ. Вас. 202, 190. Чуб. VII. 408. Я колись п'ять пасом валу однесла, — він, спасибі йому, не погордував, узяв. Кв. 2) Прядь. Коси вилізли з під хустки і теліпались пасмами. Левиц. I. 80. 3) Гряда. Пасмо гір. 4) Годовой слой древесины. Вх. Лем. 447.
Па́смуга, ги, па́смужка, ки, ж. Узкая полоска. Як же ми будемо збоку дивитися на тарілку, то побачимо тільки пасмужку від неї. Дещо.
Пасови́й, а́, е́ 1) Относящійся къ поясу. 2) — чоботи. Цѣльные сапоги съ неотрѣзнымъ передомъ.
Пасови́сько, ка, с. = Пасовище. Шух. I. 185. Приймив ялівочку на пасовиско. Гн. II. 204.
Пасови́ця, ці, ж. 1) = Пасовище. 2) Время, когда пасется скотъ. Ананьев. у.
Пасови́ще, ща, с. Пастбище. Козаки бідкаються пасовищами. К. Бай. 41. Це наше пасовище, — нехай воли пасуться. Васильк. у.
Па́со́к, ска, м. 1) Ум. отъ пас. 2) Кожаный поясъ съ пряжкой. Чуб. VII. 417, 418. 3) Бритвенный ремень.
Па́сока, ки, ж. Сукровица, кровь. Чи бач, що ледві вже він кульші волоче, що так з його юшить і пасока тече. Г.-Арт. (О. 1861. III. 87). Па́сокою вми́тися. Облиться кровью.
Па́ста, ти, ж. Мышеловка, крысоловка. См. Пастка. Вх. Пч. II. 7.
Паста́я, та́ї, ж. Раст. Lunaria rediviva L. Вх. Зн. 47.
Паства, ви, ж. Пастьба. Волів прижене з пастви. Харьк. у.
Пастерна́к, ку́, м. Раст. Pastinaea sativa L. ЗЮЗО. I. 131.
I. Па́сти, су́, се́ш, гл. 1) — кого́. Пасти. Пасла Кася воли й коні. Чуб. V. 908. От треба тому панові наймита — нікому свиней пасти. Рудч. Ск. II. 9. Пішо́в до Бо́га ві́вці па́сти. Умер. Фр. Пр. 200. 2) — що. Съѣдать, пасясь. Гони вівці мої, де підут, і принесеш того мені, що мої вівці будут пасти. Гн. II. 155. 3) — о́чі (чим), о́ком, очи́ма (кого). Зариться, заглядываться, смотрѣть, не сводя глазъ, на что. В останнє рідними лугами й берегами дід очі приязні пасе й не напасе. К. Дз. 155. Полю просо за током, а він мене пасе оком. Грин. III. 649. Сидить нерухома та пасе нас очима. МВ. (КС. 1902. X. 145). 3) — за́дню. Быть позади всѣхъ. Сем'я моя не буде пасти між людьми задню. Г. Барв. 348. Тим часом я такий же маю розум, я ні в чому не буду пасти задню. К. Іов. 25.
II. Па́сти, ду́, де́ш, гл. 1) Пасть, упасть. Троянці всі замурмотали, Дидоні низько в ноги пали. Котл. Ен. На серці туга така пала, що йому дух так і захватує. Кв. Відразу пав без душі. 2) Опуститься на землю. Полинь ти, соколе ясний… Сядь-пади у мого батька й матері перед ворітьми. АД. I. 95. Прилетіла пава, в головочках пала. Мет. 104. 3) Припасть, покрыться. Приливали доріженьку, — таки пилом пала. Мет. 22.
Пастирка, ки, ж. Пт. Motacilla, трясогузка. Вх. Лем. 447. См. Пастушка.
Па́стися, су́ся, се́шся, гл. Пастись. Ой пасіться, мої сірі воли! Чуб. V. 55.
