rao coturnix. Паничі випустили сокола на перепела. Рудч. Ск. II. 111. 2) Крестецъ, os sacrum. Харьк. г. Ум. Перепе́лонько. ЗОЮР. I. 25.
Перепе́ла, ли, ж. Перепелка. Зажурилась да й перепела: „Де б я собі гніздочко звила?“ Гол. IV. 536.
Перепели́ха, хи, ж. Самка перепела. Плакала стара баба Грициха, мов перепелиха. Нп.
Перепели́ця, ці, ж. 1) Перепелка. В чистім полі все перепелиці. Чуб. V. 474. Употребляется какъ ласкательное слово для женщинъ, особенно въ уменьш. формѣ. Мої сестриці, мої перепелиці, мої пташечки щебетливі. О. 1862. IX. 114. 2) Названіе коровы. Kolb. I. 65. 3) Родъ игры. Ив. 26. Ум. Перепели́чка.
Перепели́чий, е. Перепелиный. Перепеличе сало.
Перепели́чка, ки, ж. Ум. отъ перепелиця.
Пе́репело, ла, с. Ключица. Константиногр. у.
Перепе́лонько, ка, м. Ум. отъ перепел.
Перепе́лоньчин, на, не. Принадлежащій перепелкѣ. Kolb. I. 172.
Перепеля́, ля́ти, с. Перепелка-дѣтенышъ. Вх. Пч. II. 13.
Перепеля́стий, а, е. Имѣющій цвѣтъ перепела, сѣрый.
Перепеля́чий, а, е = Перепеличий. Перепелячий крик. Мир. ХРВ. 4.
Перепере́дити, джу, диш, гл. = Випередити. І біса перепередили. Федьк. I. 18.
Перепе́рти, пру́, пре́ш, гл. 1) Перетащить, перевезти. 2) Переспорить. Уже, як бачу я, тебе не переперти. Г.-Арт.
Переперчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Слишкомъ много перцу положить въ кушанье.
Переперьхну́ти, ну́, неш, гл. Перелетѣть черезъ что. Вх. Уг. 258.
Перепе́ча, чі, ж. = Перепічка. Питалася шишечка перепечі: чи далека доріженька до печі? Мил. 149.
Перепеча́йка, ки, ж. = Перепічайка. Знайте мене, перепечайку, що на воротях тісто. ЗОЮР. I. 148.
Перепива́ти, ва́ю, єш, сов. в. перепи́ти, п'ю́, п'є́ш, гл. 1) Выпивать, выпить за чье здоровье, желая кому счастья. Насипає горівки у порцію і перепиває до всіх людей з словами: „Дай вам, Боже, здоров'я!“ Шух. I. 194. 2) — кому́ що. На свадьбѣ: выпивая рюмку, дарить что либо новобрачнымъ. Kolb. I. 311, 319. Братіку-перепою, перепий щастя — долю! Що маю-перепиваю, щастя-долі не вгадаю. Грин. III. 513. Ой ішла дівка Мар'єчка із своїми дружечками; насупротив її батенько її з повненькими кубочками. „Перепий, донечко, перепий, Мар'єчко, із своїми дружечками“. Ой за жалощами за великими перепою не брала. Рк. Макс. 3) Перепивать, перепить, выпить больше кого. А пити, так не переп'є його й Данилка, що в того пана. Кв.
Перепива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. перепи́тися, п'ю́ся, п'є́шся, гл. Перепиваться, перепиться, упиться. Не слухайте, се він перепивсь та з п'яну химери погнав. Кв.
Перепи́лювати, люю, єш, сов. в. перепиля́ти, ля́ю, єш, гл. Перепиливать, перепилить.
Перепина́ти, на́ю, єш, сов. в. переп'ясти́, пну́, не́ш, гл. 1) Протягивать, протянуть что (напр. веревку, простыню), черезъ что-либо, перегородить что протянутою вещью. Кае павук:… де тілко у горниці не перепну павутиння, зараз мене і зметуть. Мнж. 7. Перепнули рядном хату. 2) Преграждать, преградить. Хотів переп'ясти бусурменцям шлях. К. ЦН. 226. Ой горами, мій милий, горами, переп'ята стежка чарами, — а ні прийти, а ні перейти, ні з тобою говорити. Чуб. V. 193.
Перепина́тися, на́юся, єшся, сов. в. переп'ясти́ся, пну́ся, не́шся, гл. 1) Быть перегораживаемымъ, перегороженнымъ чѣмъ либо протянутымъ. 2) Опоясываться, опоясаться. Я поясом перепнуся та й нікого не боюся. Грин. III. 654.
Перепини́ти, ся. См. Перепиняти, ся.
Перепиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. перепини́ти, ню́, ниш, гл. 1) Преграждать, преградить. Яр нам перепинив дорогу. Харьк. Стережися, щоб вона тобі не перепинила дороги до царства небесного. Кв. 2) О рѣчи: перебивать, перебить, прерывать, прервать. Не перепиняй мене, а то й казати не буду. Харьк.
Перепиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. перепини́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Преграждаться, преградиться. 2) Прекращаться, прекратиться, прерываться, прерваться.
Пере́пис, су, м. 1) Копія рукописи. 2) Перепись, ревизія. По оцих переписах, що тоді були, то у нашому селі 700 душ, а тепер не знаю.
Переписа́ти, ся. См. Переписувати, ся.
