Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/181

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

чорт шторхнув мене: піди та вкрадь. Херс. г. Хотіли стареньких підневідить. Сим. 206.

Піднево́лити. См. Підневолювати.

Піднево́лювати, люю, єш, сов. в. піднево́лити, лю, лиш, гл. Покорять, покорить, подчинять, подчинить. Та відьма підневолена мені. К. ПС. 48.

Підне́сти́, ся. См. Підносити, ся.

Підні́б'я, б'я, с. = Піднебення 1. Вх. Уг. 259.

Підні́жжя, жя, с. 1) Подножье. І у підніжжя ії місяць дано. Чуб. III. 254. 2) Разножки между ножками стола. Шух. II. 99. 3) См. Звіяшки. МУЕ. III. 14. 4) Подножка в сту́пі. Шух. I. 162.

Підні́жка, ки, ж. 1) Подножка, педаль въ ткацкомъ станкѣ. Вас. 165. МУЕ. III. 16. 2) мн. Въ огорожѣ: камни, подложенные подъ нижнее бревно, чтобы оно не гнило, лежа на землѣ. Шух. I. 74.

Підні́жок, жка, м. Подножье. Святий Сіон його підніжок. К. Псал. 2) Подножка у экипажа. 3) Холопствующій, раболѣпный человѣкъ. Підніжок твій я і підданець, із слуг твоїх послідній ланець. Котл. Ен. VI. 53.

Підніма́ти, ма́ю, єш, сов. в. підня́ти, німу́, меш, гл. 1) Поднимать, поднять. Приїхала мила, в головочках сіла, да й підняла китаєчку да й заголосила. Мет. На заробітки, піднявши литки. Ном. № 11322. Щоб тебе горою підняло! Поднимать, поднять съ одра болѣзни, вылѣчить. Коли б Він, милосердний, хоч нашого вікарого підняв, що лежить недуж. Св. Л. 126. 2) Воздвигать, воздвигнуть. Бог зможе з сього каміння підняти дітей Авраамові. Єв. Мт. III. 9. Дай нам… народній дух з занепаду підняти. 3) Поднимать, поднять (крикъ, шумъ). Народ зійшовсь та гук такий підняв, мов цілину п'ять плугів орють. Греб. 382. 4) Возвышать, возвысить. См. Підіймати. 5) Побуждать, побудить. Ти підняв мене зруйнувати його марно. К. Іов. 6) — ду́ха. Воодушевлять, воодушевить. См. Підіймати. 7) — на глу́зи, на сміх. Подымать, поднять на смѣхъ. См. Підіймати.

Підніма́тися, ма́юся, єшся, сов. в. підня́тися, німу́ся, мешся, гл. 1) Подниматься, подняться. Сонце піднялося височенько. Левиц. По всьому селі піднявся галас. Левиц. Ой встаньмо, підіймімося. Лукаш. Як підніметься кашель та прездоровий. Кв. 2) Подниматься, подняться, встать. І догори піднявсь у мене волос. К. Іов. 3) Подростать, подрости, вырости. І дочка у їх росла, уже чимала піднялась. Шевч. 4) Подниматься, подняться, возвышаться, возвыситься. І ти, Капернауме, що аж до неба піднявся, аж у пекло провалишся. Єв. Л. X. 15. Дух народній поти не підніметься, поки люде просвіщені не ввійдуть у народню сем'ю рідними братами. К. (О. 1862, III. 24). 5) Браться, взяться за какое либо дѣло. Піднялась охочим серцем Ївга до підпомоги. Г. Барв. 249. 6) Світ йому́ вго́ру підня́всь. Легко и вольно ему сдѣлалось. Дякую вам з душі, з серця! Аж світ мені піднявся вгору! Одродили ви мене, рідна матінко! МВ. (О. 1862. III. 49). Дома такий тихий, не гуляє, мало й говорить, а вийде в степ, — другий чоловік, неначе світ йому вгору піднявсь. МВ. I. 65.

Пі́дняток, тку, м. = Підняття. Башт. 11.

Підняття́, тя́, с. Поднятіе; возвышеніе. Левиц. I. 257.

Підо, пред. = Під. Підо мною татари стояли. Чуб. V. 386.

Підо… Всѣ глаголы, начинающіеся приставкой підо…. См. Піді…

Підобі́дання, ня, с. Время предъ обѣдомъ. Все тута по иначому: що снідання в підобідання, а обід аж ік полудню. Грин. III. 493.

Підозре́нний, а, е. Заподозрѣнный, подозрительный, вызывающій подозрѣніе. Лохв. у. Се вже я чув у самому городі Острозі від людей статечних, мовляв, віри годних і не підозренних. К. ЦН. 225.

Підо́зрити, рю, риш, гл. Заподозрить; примѣтить. Підозрили вони, що він краде, та й стали доглядати. Константиногр. у.

Підо́йма, ми, ж. 1) Рычагъ. 2) Подставка, служащая для поддержанія дышла, чтобы оно не падало на землю. Kolb. I. 67. 3) Снарядъ въ мельницѣ, которымъ подымается кобилиця, а съ нею и веретено съ верхнимъ жерновомъ. Черниг. у. Мик. 481. См. Підньом. 4) Раст.: а) Geranium plenum. Шух. I. 21. б) Geum montanum. Лв. 99. в) Tormentilla erecta. Шух. I. 22. г) — челяди́нська. Sanicula europaea. Шух. I. 22.

Підо́к, дка́, м. Ум. отъ під.

Підопаса́нє, ня, с. Нижняя часть деревянныхъ стѣнъ гуцульской церкви. Шух. I. 116.

Підо́пліка, підо́плічка, ки, ж. = Підіплечка. Мнж. 159.