Підоплічє, чя, с. = Підопліка. Шух. I. 153.
Підора́ти, рю́, реш, гл. 1) Вспахать немного. 2) Подрѣзать плугомъ.
Підоси́шник, ка, м. Раст. Agaricus emeticus. Брацл. у.
Пі́досінь, ни, ж. Начало осени. Харьк.
Підота́витися, влюся, вишся, гл. О травѣ: отрасти, подняться послѣ косьбы. Трава підотавилася. Лубен. у.
Підотама́нчий, чого, м. Помощникъ атамана, старшаго, напр. у досвітча́ного ота́мана. Васильк. у.
Підохо́тити. См. Підохочувати.
Підохо́чувати, чую, єш, сов. в. підохо́тити, чу, тиш, гл. Придавать, придать охоты, желанія. Мене се підохотить. Г. Барв. 230. Мир. Пов. I. 146. Я ж його всяк було підохочую добре й вірно служити. Г. Барв. 245.
Підо́шва, ви, ж. 1) Подошва. Скіра на чоботи, язик на підошви. Ном. № 2905. 2) Дно въ суднѣ (Черк. у.), въ плоскодонной лодкѣ. Вас. 161. Мнж. 181. 3) Подставка; основаніе мотовила. Вас. 201.
Підпавок, вка, м. = Перепел. Вх. Зн. 446.
Підпада́ти, да́ю, єш, сов. в. підпа́сти, паду́, де́ш, гл. 1) Падать понемногу, прибавляться, прибавиться. Сніг підпадає потроху. 2) Падать, пасть подъ что. То він біжить, підбігає і пожар під ноги підпадає. КС. 1882. XII. 499. 3) Только сов. в. — на. Походить, быть похожимъ. Прізвище підпада на щось з їжі. Лебед. у. 4) — під. Подчиняться, подчиниться. 5) — під ми́слі. Нравиться, понравиться. Ой ти мені, вражий сину, під мисленьки не підпав. Чуб. V. 843.
Підпа́л, лу, м. 1) Растопка; матеріалъ для растопки. Візьми сухого моху на підпал. Без підпалу і дрова не горять. Ном. № 3298. 2) Поджогъ.
Підпала́йка, ки, ж. = Підпалак. Вх. Лем. 449.
Підпала́к, ка, м. Перепелъ. Вх. Лем. 449.
Підпала́кати, каю, єш, гл. = Підпідьомкати. Вх. Лем. 449.
Підпа́лий, а, е. ? Воли великі, гнідої шерсти, аж підпалі. Сим. 213.
Підпали́ти, ся. См. Підпалювати, ся.
Підпалкува́ти, ку́ю, єш, гл. = Підпалакати. Вх. Лем. 449.
Підпа́лля, ля, с. соб. Тонкія щепки для растопки. Вх. Лем. 449.
Підпа́лок, лка, м. 1) Родъ плоскаго хлѣба. О. 1861. XI. Св. 67. 2) = Підпал 1 ? Лоша вовчий підпалок. Ном. № 10237. 3) = Підпалак. Вх. Лем. 449.
Підпа́лювання, ня, с. Поджиганіе. К. Кр. 11.
Підпа́лювати, люю, єш, сов. в. підпали́ти, лю́, лиш, гл. Поджигать, поджечь; растапливать, растопить. Добре вогонь горить, як є чим підпалити. Ном. Підпалили сосну від споду до верху. Чуб. V. 394. Підпалив у печі, гріє окропи. Рудч. Ск. I. 137.
Підпа́люватися, лююся, єшся, сов. в. підпали́тися, лю́ся, лишся, гл. Поджигаться, поджечься; загораться, загорѣться отъ поджиганія. Підпалював, підпалював у печі, — не підпалюється, гасне. 2) Схватить воспаленіе легкихъ (о лошади). Не дай жінки на весілля, нікому кобили… Бо кобила тобі здохне, або підпалиться. Чуб. V. 1066.
Пі́дпа́нок, нка, м. Служащій у барина, въ экономіи. Не так пани, як підпанки. Ном. Панам, підпанкам і слугам давали в пеклі добру хльору. Котл. Ен.
Підпа́рити, ся. См. Підпарювати, ся.
Підпарубо́чий, чого, ж. Молодой парень, подросток. К. ДС. 4. Двоє хлопців підпарубочих. Г. Барв. 8. Зараз скочили підпарубочі, що напоготові стояли. Федьк. Вмер тогді, як я ще підпарубочим був. Кв.
Підпарува́ти, ру́ю, єш, гл. Подобрать пару. До мене був підпарований, що і гомінка така, і лице було таке, однакове, як у мене. Г. Барв. 405.
Підпа́рювати, рю́ю, єш, сов. в. підпа́рити, рю, риш, гл. Подогрѣвать, подогрѣть снизу (ледъ). Сим. 147.
Підпа́рюватися, рю́юся, єшся, сов. в. підпа́ритися, рюся, ришся. О полѣ: быть заранѣе вспаханнымъ и вывѣтриться. Ти дуже пізно ореш… земля не підпариться, то й не буде в тебе гарного жита. Г. Барв. 332.
Підпа́сач, ча, м. = Підпасич.
Підпа́сич, ча, м. Помощникъ пастуха. ЗОЮР. II. 80.
Підпа́сичик, ка, м. Небольшой хлѣбецъ, который даетъ каждая хозяйка пастуху при первомъ весеннемъ выгонѣ скота въ поле. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Підпа́сти. См. Підпадати.
Підпа́стися, су́ся, се́шся, гл. 1) Наѣсться немного, пасясь. 2) Наѣсться немного. Ну, моя дитиночко, підпасись. КС. 1882. IX. 459.
