устроенный для спусканія съ горъ деревьевъ (см. Ризи). Шух. I. 178. Въ поколодві называются пільгами два параллельныя бревна, прижимающія верхнее бревно (притяг) для увеличенія его тяжести. Шух. I. 237.
Пільгува́ти, гу́ю, єш, гл. Облегчать, послаблять.
Пі́льський, а, е. Полевой. Вх. Зн. 49.
Пільх, ха, м. Зоол. Arvicola, полевая мышь. Вх. Пч. II. 5.
Піля́, пред. = Біля. Піля дороженьки сяду. Гол. IV. 371.
Пімперля́, ля́ти, с. Недоростокъ. Добре йому знакомі були сі пороги, та переступав він їх ще „пімперлям“, а тепер Іван уже… молодець хоч куди. Св. Л. 117.
Пі́мста, ти, м. Месть.
Пімсти́ти, ся, щу́, ся, стиш, ся, гл. Отомстить. Пімстив свою кару. Ез. V. 28.
Пі́на, ни, ж. Пѣна (у человѣка, животнаго). Волосся піднялось догори, піна била з рота. Стор. МПр. 19.
Пі́нити, ню, ниш, гл. Пѣниться. Вода так і шумить, хвилями аж пінить. Чуб. II. 138.
Пі́нка, ки, ж. Масло коровье. Ез. V. 61.
Пі́нна, ної, ж. Водка: пѣнникъ. Котл. Ен. II. 9. Маркев. 169. Ум. Пі́нненька. Тягли тут пінненьку троянці. Котл. Ен. II. 14.
Піння́к, ка́, м. = Пінна. Браги й пінняка не п'єш. Мкр. Г. 15.
Пі́нявий, а, е. Пѣнистый.
Піня́ти, піму́, меш, гл. = Пійняти. Руки розставив, щоб кота того піняти. Драг. 63.
Піняз, за и пінязь, зя, м. 1) Монета въ ½ крейцера. Угор. 2) мн. Деньги. Гол. IV. 443. Вх. Лем. 450. Ум. Пінязо́к, пінязьо́к.
Піп, попа́, м. 1) Попъ, священникъ. Попа́ в ре́шеті вози́ти. Утаивать грѣхъ на исповѣди. 2) Пт. Fulica astra, лысуха черная. Вх. Пч. II. 11. 3) Насѣк. = Зеленяк 1, Cetonia aurata. Вх. Пч. I. 5.
Пір, по́ру, м. Лукъ порей. Уман. у.
Пірва́ти, рву́, веш, гл. 1) Порвать, разорвать. 2) Схватить.
Пірва́тися, ву́ся, вешся, гл. Броситься. Гей пірвався та пан Сава до своєї зброї. Гол. I. 19.
Пі́рзний, а, е = Спорзний. Вх. Зн. 66.
Піри́на, ни, ж. Одно перо, перышко. Ном. № 11612.
Пі́рити, рю, риш, гл. 1) О дождѣ: сильно лить = Піжити 1. А на дворі дощ такий пірить. О. 1862. VIII. 40. 2) Бить, колотить. Грин. III. 446.
Пір'ї́на, ни, ж. = Пірина. Ном., стр. 292, № 63. Ум. Пір'ї́нка.
Пірна́ти, на́ю, єш, сов. в. пірну́ти, ну́, не́ш, гл. Нырять, нырнуть, погружаться, погрузиться въ воду.
Пірна́ч, ча́, м. Булава, въ которой вмѣсто шара рядъ металлическихъ дощечекъ (называющихся пе́рами), расположенныхъ вокругъ стержня; знакъ власти полковника. К. ЧР. 425. Рейментарський пірнач. К. ЧР. 16.
Пірна́чка, ки, м. = Риндзя. Вх. Зн. 59.
Пі́рник, ка, м. Пряникъ. Дітворі малій п'ятаччя, пірники й мандрики. Мкр. Н. 24.
Пірни́коза, зи, Нырокъ, чомга, Podiceps cristatus. Вх. Пч. II. 13.
Пірну́ти. См. Пірнати.
Пірце́, ця́, с. 1) Перышко. 2) Отдѣльный листокъ растенія рогіз. Вас. 177.
Пі́рчити, чу, чиш, гл. Колотить, бить (кого). Народ як зсадив вовка, як почав пірчить, то вже йому й не хочеться, насилу живий вирвався. Рудч. Ск. I. 3. Жене баба квочку з курчатами та пірчить її дубцем. Грин. I. 203.
Пірчу́н, на́, м. Молодой козелъ. О. 1862. V. Кух. 38.
Пі́р'я, р'я, с. 1) Соб. Перья. Як павине пір'я на спід потоне. Макс. 2) Плавники рыбы. Драг. 1. Ум. Пі́р'ячко.
Пі́р'яний, а, е. Изъ перьевъ. Желех.
Пі́р'ячко, ка, с. 1) Ум. отъ пір'я. Перышки. Іди, іди, куріпочко, додому, та не давай пір'ячка нікому. Мет. 122. 2) Зелень чеснока, лука. Вас. 204.
Пі́сенька, ки, ж. Ум. отъ пісня.
Пі́сігл. Дѣтск. Мочиться. О. 1861. VIII. 8.
Піскля́, ля́ти, с. = Курча. Вх. Пч. II. 11.
Піско́ватий, а, е. = Піскуватий. Пісковита картопля. Харьк. у.
Піскова́тиця, ці, ж. Песчаная земля. Вг. Уг. 259.
Піскови́й, а́, е́. Песчаный; песочный. Збірай свої війська лісовії, луговії і пісковії. Мнж. 151.
Піскоглід, лоду, м. Рыба. Petromyzon. Вх. Зн. II. 20.
Піскозо́ба, би, ж. Рыба. Cobitis taenia. Вх. Пч. II. 19.
Піскозо́блиця, піскозо́бниця, ці, ж. = Піскоглід. Вх. Пч. II. 20.
