Пішни́к, ка, м. = Піхурка. Вх. Лем. 450. Ум. Пішничо́к.
Пішохі́д, хо́ду, м. Тротуаръ. Полт. и Харьк. г.г. У Харькові пішоходи з дощок, чи з каміню. Лебед. у. В городі… якісь пішоходи роблять, щоб в грязі добре, бач, було ходити пішки. Котл. НП. 386. Раз я вийшов в город, йду по пішоходу. Щог. В. 63.
Пішохо́дець, дця, м. Пѣшій. Став пішоходець із тернів виходити. АД. I. 125.
Піща́к, ка́, м. Пт. Anthus, щеврица. Вх. Пч. II. 8.
Піщане́ць, нця́, м. Песчаная почва. Тут у нас, знаєте, земля не родюча на хліб, бо все піщанець. Черниг.
Піщуга́, ги́, ж. Песокъ, глубокій песокъ. Хвіст… в грязюці таки або в піщузі. Сим. 211. Там така піщуга, що й не виїдеш. Черк. у.
Пія́к, ка́, м. 1) = Пияк. Г. Барв. 290. 2) мн. Vaccinium uliginosum L. ЗЮЗО. I. 140.
Пія́ка, ки, м. 1) = Пияка. 2) Соленый и пустой огурецъ.
Піяти, пі́ю, єш, гл. О пѣтухахъ: пѣть. Кури піють, — у дівчини сижу. Грин. III. 258. Піють кури перші, піють і другі. Грин. III. 375.
Піяти́ка, ки, ж. Выпивка, пьянство. Щоби мене споминали на піятиці. Грин. III. 285.
Пія́цтво, ва, с. Пьянство. Желех.
Пія́чити, чу, чиш, гл. Пьянствовать.
П'ї́ла, п'їл, мн. У кожевниковъ: снарядъ для растягиванія кожи. Части: два четырехгранныхъ другъ другу параллельныхъ бруска — п'їли́ни проходять сквозь концы болѣе толстаго бруска, наз. коло́да; въ колоді есть ме́чик, одинъ конецъ котораго на чопу, а другой прикрѣпляется сво́рінем. Шух. I. 254.
П'їли́на, ни, ж. См. П'їла. Шух. I. 254.
Плав, ву, м. 1) Пловучій островъ изъ камыша и небольшихъ растеній. Поп. 258. Коломак весною дуже грає: відриває часом плави з вільхами і лозою і зносить далеко. О. 1861. VIII. 93. 2) Трясина, гдѣ подъ слоемъ растительности вода. О. 1861. VIII. 26. Мнж. 189. Плав так і двигтить. На плавах стоїть і маяче в воді високий, густий, широколистий очерет. О. 1862. VIII. 16. Селезень на ставу, утінка на плаву. Мет. 214. Хай він під плав пі́де! Проклятіе: пожеланіе смерти. Мнж. 162. 3) Соръ, всякіе предметы, плывущіе по рѣкѣ сплошнымъ слоемъ. Мнж. 170. Злилось як плав. Мнж. 170. Пла́вом, як плав пливе́. Множество двигается. Мнж. 170. Як плав пливе — військо йде. Ном. № 7679. 4) Правильное перо, маховое перо (у птицъ). Вх. Пч. I. 15. Ум. Плаво́к, плаво́чок. Мет. 214. Ой підпалю, підпалю селезневі косиці, щоб же він не літав на чужії плавочки. Грин. III. 78.
Плава́к, ка, м. 1) Пловучая мельница. Каменец. у. 2) Поплавокъ въ рыболовной сѣти. Kolb. I. 73.
Пла́вати, ваю, єш, гл. Плавать. Ой плавали утенята по тім боці ставу. Мет. 83.
Пла́вач, ча, м. Плавающій на суднѣ, плотѣ, плотовщикъ. Шух. I. 37.
Плава́чка, ки, ж. Промыслъ сплавленія дерева. Вх. Зн. 49.
Плаве́ць, вця́, м. Пловецъ. Мир. ХРВ. 359. З Терешка добрий плавець: ураз Дінець перепливає. Волч. у.
Пла́взати, заю, єш, гл. = Плазувати. О. 1862. IX. 107.
Плави́ння, ня, с. Деревья, которыя нанесетъ полая вода. Вх. Зн. 49.
Пла́вити, влю, виш, гл. Сплавлять. Гуцули, що живуть над більшими ріками, плавлять ковбки, що йдуть водою. Шух. I. 37.
Плавки́й, а́, е́ 1) Хорошо плавающій. 2) Плавный. 3) Ровный, гладкій, скользкій. У панів усе плавке за що не візьмешся: чи стіл, чи ослінчик, — таке все плавке, гладеньке. — шлях. Ровная, гладкая санная дорога. Полт. г. Плавкі са́ни. Сани легкія на ходу. Черк. у.
Пла́вко, нар. Плавно, безъ задержекъ. Більш укиньте масла в кашу, то вона плавкіш ітиме горлом. Лебед. у.
Пла́вля, лі, ж. Болотистый лугъ.
Плавне́вий, а, е. Растущій на пла́внях. Сіно плавневе.
Плавни́й, а́, е́. Пловучій. Плавна́ сі́тка. См. Сітка. Вас. 188.
Пла́вня, ні, ж. Пойма, тростниковыя и камышевыя заросли, частью постоянно затопленныя, частью затопляемыя только весною во время половодья, перемѣшанные съ заливными сѣнокосами. Вас. 206. КС. 1883. I. 43. Поп. 256.
Плаво́к, вка́, м. 1) Ум. отъ плав. 2) Слѣдъ отъ плывущей птицы. Пливе утінка з утенятами на море ночувати, а за єю, єю сив селезень у плавки упливає…
