Пі́тьма, ми, ж. 1) Тьма. 2) Густой туманъ; дождь со снѣгомъ. Шух. I. 81.
Пі́тькати, каю, єш, гл. О перепелкахъ и коростеляхъ: кричать. Пітькають перепелиці, деркачі. Шух. I. 23.
Піха́ти, ха́ю, єш, гл. Толочь (просо), валять (сукно). Шух. I. 113, 151.
Пі́хви, хов, мн. Ножны. З піхов шаблі виймайте. АД. I. 114. Ратище поламане, піхви без шаблі булатньої. Мет. 444. Ум. Пі́ховки. КС. 1882. X. 40.
Пі́хом, нар. Пѣшкомъ. К. ЧР. 359. Пійшли хто піхом, хто возом. Г. Барв. 240. До отця, до матки у гості він і піхом прибуде. АД. I. 130.
Піхо́та, ти, ж. 1) Пѣхота. Гол. I. 34. 2) — квасо́ля. Родъ невьющихся бобовъ.
Піхоти́на, ни, м. = Піхотинець. Два кінних, третій піший піхотина. АД. I. 332.
Піхоти́нець, нця, м. = Пішоходець. Два кінних, третій піший піхотинець. АД. I. 113.
Піхото́ю нар. = Піхом. Мкр. Н. 14. Дозвольте, дядечку, кинути у вас коня у дворі, а я пійду піхотою. Г. Барв. 211. Душ з двадцять верхи та чоловіка з півтори сотні піхотою. О. 1861. VIII. 96, 97.
Піхо́ю, нар. = Піхом. Піхою… за десять верстов на місто. Г. Барв. 95.
Піхті́р, ра́, м. Веревочный мѣшокъ, въ которомъ возятъ сѣно при поѣздкахъ. Сим. 37. См. Пихтір.
Піхтура́, піхтуро́ю, нар. = Піхом. К. ЧР. 114.
Піху́р, ра́, м. Пузырь. Подольск. г. Ум. Піху́рчик. На пальчиках піхурчики намуляти. Грин. III. 325.
Піху́рка, ки, ж. Тропинка для пѣшеходовъ. Вх. Зн. 49.
Піху́рчик, ка, м. Ум. отъ піхур.
Піч, пе́чі, ж. Печь. Вас. 193. Чуб. VII. 380. Піч наша регоче, коровая хоче. Мет. 164. Мовчи́, бо піч у ха́ті. Молчи, — есть лишніе люди. ХС. III. 48. Піч гонча́рська. Обжигальная печь для посуды. Шух. I. 263. Ум. Пі́чка.
Пі́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ піч. 2) Въ обжигальной печи передняя ея часть, гдѣ нѣтъ госуды, а горятъ лишь дрова. Шух. I. 263. 3) Каждая изъ ямокъ въ землѣ, по которымъ катаютъ мячъ въ игрѣ того же имени. КС. 1887. VI. 461. 4) Продолговатая вырѣзка въ ухѣ овцы — клеймо для опознанія своей овцы. Шух. I. 195.
Пі́чкання, ня, с. Возня съ обмазкой глиной или побѣлкой зданія. Де пічкання багато, — глину там місить. Сим. 200.
Пічка́тий, а, е. Объ овцѣ: съ пі́чкою на ухѣ. См. Пічка. Шух. I. 195.
Пі́чкатися, каюся, єшся, гл. Возиться съ обмазкой глиной или побѣлкой зданія. Сим. 129.
Пічкови́й, а́, е́. Печной, сдѣланный въ печи. Пічковий дьоготь. Сумск. у.
Пічку́р, ра́, м. 1) Истопникъ. (Черк. у.), кочегаръ. НВолын. у. 2) Любящій лежать на печи. Левиц. Пов. 189. 3) Рыба бычекъ, Gobio. Мнж. 189. Ум. Пічкуре́ць. Ой пійду я на річку, на річку да піймаю два линця, а третього пічкурця. Нп.
Пічкурня́, ні́, ж. Отдѣленіе въ сахарномъ заводѣ, гдѣ производится топка. НВолын. у.
Пічкурува́ти, ру́ю, єш, гл. Быть истопникомъ. Черк. у.
Пічла́з, за, м. Развратникъ. Берд. у.
Пічни́й, а́, е́. Печной. Пічний черінь. ХС. III. 50. Пічна́ стіна́. Стѣна, къ которой прилегаетъ бокомъ печь, въ ней же находится дверь изъ сѣней. Черк. у. Пічне́ вікно́. Окно въ задней стѣнѣ, къ которой прилегаетъ печь. Мирг. у.
Пічови́й, а́, е́. Печной. Пічова́ лопа́та. Лопата для сажанія хлѣба въ печь. Черк. у.
Пічу́рка, ки, ж. Печурка, ниша въ печи.
Піша́к, ка́, м. 1) = Піхурка. Угор. Вх. Зн. 49. 2) Пѣшій работникъ. О. 1862. IV. 93. 3) Пѣхотинецъ. К. Досв. 9.
Пішани́ця, ці, об. Пѣшій человѣкъ. Два брати кінних, а третій брат менший, піша пішаниця. АД. I. 106.
Пі́шва, ви, ж. Запошивка, шовъ для сшиванія двухъ кусковъ: края сшиваемыхъ кусковъ перегибаются одинъ за другой и сшиваются двойнымъ швомъ. Канев. у.
Пі́ший, а, е. 1) Пѣшій. Піший брат за кінними поспішає, на сире коріння, на біле каміння ноги свої козацькі посікає. Макс. 2) О птицѣ: домашній. То летюча птиця, а це піша. Черк. у.
Пі́шка, ки, ж. = Піхурка. Вх. Зн. 49.
Пі́шки, нар. = Піхом. Було в мене троє коней, — тепер хожу пішки. Грин. III. 200.
Пішкови́й, а́, е́. — я́рмарок. Ярмарка, на которую сходятся пѣшкомъ вслѣдствіе эпизоотіи. Був пішковий ярмарок, а скотини не було, бо хвороба на скотину всюди була. Волч. у. (Лобод.).
