Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/206

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

у толоці. Лукаш. Бідний человік нанявсь плугатирем. Раз він орав… ХС. IV. 30.

Плуга́ч, ча́, м. = Плугатарь. Плугач оре і в праці рветься. Ном. № 1144.

Плугови́й, а́, е́. Плужный. Плуговий віл.

Плу́жити, жу, жиш, гл. 1) Пахать плугомъ. Плужили, волочили та сіяли. ЕЗ. V. 31. 2) Везти, идти хорошо. Поки щастя плужить, поти й ворог служить. Ном. Не плужило йому якось: чи скотину заведе, чи свининку, чи кобилу… — гледи й подохне, або вовк поїсть. Драг. 146.

Плужни́ця, ці, ж. Родъ плуга: косуля. Сумск. у.

Плужо́к, жка́, ж. Ум. отъ плуг.

Плутани́на, ни, ж. = Плутаниця.

Плутани́ця, ці, ж. Путаница, вздоръ, чепуха. Рудч. Ск. II. 65. Плутаницю плутав мені таку, що зовсім не до ладу. Павлогр. у.

Плу́танка, ки, ж. Путаница. Аж у голові плутається од тії плутанки.

Плу́тати, таю, єш, гл. 1) Путать. 2) Путать, сбивчиво разсказывать.

Плу́татися, таюся, єшся, гл. Путаться. Плутається волосся. Плутаються нитки. О неумѣлой ходьбѣ. Вона посередині, а ми — кругом, мов ті каченята плутаємось по траві. Сим. 203.

Плутня́, ні́, ж. 1) Путаница, запутанное дѣло. НВолын. у. 2) Плутовство. Чуб. IV. 204.

Плу́тощі, щів, мн. = Плутня 2. Мир. ХРВ. 383.

Плутя́га, ги, м. Плутъ, мошенникъ.

Пльова́, ви́, ж. Родъ игры въ мячъ. Давайте, хлопці грати у пльови. Лебед. у.

Пльова́ки, ків, мн. = Пльова. Лебед. у.

Пльондр, ра, м. 1) Этажъ. Св. Л. 218. Вікна в сьому домі на спідньому пльондрі Бог-зна колишні. Св. Л. 217. 2) мн. Поперечныя балки (въ хатѣ). Вх. Зн. 50.

Пльо́ндратися, раюся, єшся, гл. Шлепать, идти по водѣ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Пльондро́ваний, а, е. Въ нѣсколько этажей. Довгий пльондрований дім. Св. Л. 217.

Плюва́ка, ки, об. Постоянно плюющій, плюющая. Ум. Плюва́чка.

Плюва́ння, ня, с. Плеваніе.

Плюва́ти, плюю́, є́ш, гл. Плевать.

Плюва́чка, ки, об. 1) Ум. отъ плювака. 2) Плевальница. Желех.

Плю́га, ги, ж. Некрасивая, гадкая женщина. Гол. II. 427, 443.

Плюгаве́нький, а, е. Ум. отъ плюгавий.

Плюга́вець, вця, м. Гадкій, дрянной, презрѣнный человѣкъ. Пакосник ти паскудний! плюгавець! К. ЧР. 245.

Плюга́вий, а, е. Гадкій, скверный, дрянной; презрѣнный. К. ЧР. 424. Ум. Плюгаве́нький. Плюгавенький панок. О. 1862. IX. 72.

Плюга́вити, влю, виш, гл. = Плюганити. Желех.

Плюга́виця, ці, ж. Гадкая, скверная, безнравственная, презрѣнная женщина. Желех.

Плюгаві́ти, ві́ю, єш, гл. = Поганіти.

Плюга́вка, ки, ж. = Плюгавиця. Желех.

Плюга́вство, ва, с. 1) Гадость, мерзость, нечистота. 2) Соб. отъ плюга́вець. І жидів, того плюгавства, мов на ярмарку в Ромні. Котл. Од. 490.

Плюга́ш, ша, м. = Плюгавець. МВ. (КС. 1902. X. 152).

Плю́й, плю́я, м. Плевокъ.

Плюйко́, ка́, м. Любящій плевать.

Плю́ндратися, раюся, єшся, гл. = Пльондратися. Плюндрається по воді.

Плю́ндри, рів, мн. Желтые ирховые брюки у галицкихъ мѣщанъ. Гол. Од. 14.

Плюндрува́ння, ня, с. = Пліндрування. К. ПС. 14.

Плюндрува́ти, ру́ю, єш, гл. = Пліндрувати. ЗОЮР. I. 128.

Плю́нути, ну, неш, гл. Плюнуть.

Плю́скання, ня, с. Плесканье.

Плю́скати, каю, єш, гл. Плескать. А я слухаю… як ті пишні керманичі весельцями плюскають. Федьк.

Плюски́й, а́, е́. Плоскій. Шух. I. 91.112.

Плю́склий, а, е. Плоскій, сплющенный. Гречка така посмалена (од блискавки) та плюскла, що й зерна путнього не вибереш. Рудч. Ск. II. 208.

Плюско́ватий, а, е. Плоскій, сморщенный, приплюснутый. Лубен. у.

Плюско́та, ти, ж. Плескъ. Вода… без розливу і без плюскоти вже точиться ледві, ще видная, та вже не чутна. МВ. (О. 1862. III. 98).

Плю́снути, ну, неш, гл. 1) Плеснуть. 2) Шлепнуться. Так і плюснув дідок наш у калюжу. Г. Барв. 189.

Плюсь! меж. 1) Выраж. плескъ предмета, упавшаго въ воду. 2) Шасть. Тут плюсь Еней, як будто з неба: „Ось, осьде я, коли вам треба“. Котл. Ен. I. 17.