Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/216

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

литься, свалиться, упасть. Як брат пива да й напився, по конику повалився. Чуб. V. 433. У свого кума Хмельницького дорогого напитку напився, у його долі спать повалився. АД. II. 11. У ніженьки повалилась. Чуб. V. 910. А то я як черкну його ножем по горлу, то він так і поваливсь. ЗОЮР. I. 159.

Повалува́ти, лу́ю, єш, гл. Повалить толпой. Повалувало у хату все весілля.

Поваля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Свалить (многихъ). І перших Фина, Тамариса на землю махом поваляв. Котл. Ен. Чорненьке маленьке ввесь світ поваляв. Ном. № 40, стр. 291. 2) Запачкать, испачкать. Не займай мене, Грицю, поваляєш спідницю. Чуб. V. 1120. Не ззість пес, поки не поваляє. Чуб. I. 279.

Поваля́тися, ля́юся, єшся, гл. Разрушиться, повалиться. Погнили біленькі хати, повалялись. Шевч. 530.

Повандрува́ти, ру́ю, єш, гл. = Помандрувати. Куди та дівчина повандрує? Чуб. V. 96.

Пова́пити, плю, пиш, гл. Поштукатурить.

Поваре́ць, рця́, м. Перекладина, на которую навѣшиваютъ котелокъ, когда въ немъ варятъ. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.

Повари́ти, рю́, риш, гл. Поварить, сварить (многое). Чи яйця вже поварені? Васильк. у.

Повари́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) Повариться, свариться. 2) Увясть, завянуть. Од спеки поварилося все на городі. Харьк.

По́варка, ки, ж. = Полоник. Черном.

Повартува́ти, ту́ю, єш, гл. Подстеречь, посторожить.

Поварува́ти, ру́ю, єш, гл. Сохранить, уберечь. Бог поварував. Вх. Зн. 18.

Поварува́тися, ру́юся, єшся, гл. Остеречься, не рѣшиться. Ти свою хату не поваруєшся спродати? МВ. (О. 1862. I. 93).

Повбезпе́чувати, чую, єш, гл. Обезпечить (о многихъ). Повбезпечували себе… пристановищем. К. Кр. 30.

Повбива́ти, ва́ю, єш, гл. Перебить, убить (многихъ). Той кінь їх повбивав. Рудч. Ск. I. 156. В одній хаті три татарюги сидять посеред хати… От наші їх повбивали… і повернули додому. ЗОЮР. I. 103.

Повбива́тися, ва́ємося, єтеся, гл. Убиться (о многихъ). Ном. № 7541.

Повбира́ти, ся, гл. = Повбірати, ся.

Повбіга́ти, га́ємо, єте, гл. Вбѣжать одному за другимъ. Хорти за ним повбігали (у хату) і полягали під лавою. Рудч. Ск. I. 140.

Повбіра́ти, ра́ю, єш, гл. Одѣть (многихъ). У неділоньку так гарно їх повбірає. Кв.

Повбіра́тися, раємося, єтеся, гл. Одѣться (о многихъ). Дівчата… повбіраються так, що ну! Кв.

Повбо́втуватися, туємося, єтеся, гл. Замочить одежду при ходьбѣ по грязи, по водѣ (о многихъ).

Повбо́жати, жаємо, єте, гл. Обѣднѣть (о многихъ).

Повбува́ти, ва́ю, єш, гл. Обуть (многихъ, многое).

Повбува́тися, ва́ємося, єтеся, гл. Обуться (о многихъ). Це ви ще й досі не повбувались? Богодух. у.

Повбуджа́ти, джа́ю, єш, гл. Разбудить (многихъ). Хто ж нас рано повбуджає, моя мила дівчино? Гол. I. 200.

Поввіхо́дити, димо, дите, гл. Войти одному за другимъ. Поввіходили пани, посідали. Левиц. I. 182.

Повво́дити, джу, диш, гл. Ввести (многихъ).

Повво́зити, жу, зиш, гл. Ввезти (многихъ, многое).

Повволіка́ти, ка́ю, єш, гл. Втащить (многихъ, многое).

Повга́дувати, дую, єш, гл. Угадать (о многомъ).

Повгина́ти, наю, єш, гл. Вогнуть (о многомъ).

Повгина́тися, на́юся, єшся, ж. Вогнуться (во многихъ мѣстахъ). Дошки повгиналися.

Повгні́чувати, чую, єш, гл. Вдавить (о многомъ).

Повгно́ювати, но́юю, єш, гл. Удобрить навозомъ (о многомъ).

Повгодо́вувати, вую, єш, гл. Откормить (многихъ).

Повгодо́вуватися, до́вуємося, єтеся, гл. Откармливаться, откормиться (о многихъ). Гарно у вас индики повгодовувалися. Васильк. у.

Повго́нити, ню, ниш, гл. Вогнать (многихъ).

Повгруза́ти, за́ємо, єте, гл. Увязнуть; войти въ землю; въѣсться въ тѣло (о многихъ). Хата в того Хоми така, що й вікна в землю повгрузали. Г. Барв. 190. До парубка, аж у його і вірьовки повгрузали в руки. ХС. III. 57.