Повдава́тися, даємо́ся, єте́ся, гл. То-же, что и уда́тися, но о многихъ или многомъ. Діти ж пак у його повдавались ледачі. Драг. 218.
Повда́влювати, люю, єш, гл. Вдавить, втиснуть (во множествѣ). Хлопець… повдавлював йому очі в ямки. Драг. 238.
Повдо́вбувати, бую, єш, гл. Вставить въ выдолбленное углубленіе (о многомъ). Чуб. I. 76.
Повдові́ти, ві́ю, єш, гл. Овдовѣть. Перепеличенька повдовіла, заміж іти захотіла. Чуб. V. 1127.
Повдовольня́ти, ня́ю, єш, гл. Удовлетворить (многихъ).
Повдовольня́тися, ня́ємося, єтеся, гл. Удовлетвориться (о многихъ).
Повдяга́ти, га́ю, єш, гл. 1) Одѣть (многихъ). Піп повдягав їх та й повів додому. Драг. 255. 2) Надѣть на себя (во множествѣ).
Повдяга́тися, га́ємося, єтеся, гл. Одѣться (о многихъ). Чуб. II. 601. Повдягалися йти до церкви. Славяносерб. у.
Поведе́нція, ції, ж. Обычай, обыкновеніе. Греб. 408. Така вже в нас поведенція старосвітська. — Усе про те тільки й думає, щоб заробити копійку; така вже їх московська поведенція: Кв.
Поведі́нка, ки, ж. = Поведенція. Чи й у вас, як у нас, така поведінка: за копійку сто парубків, за сто рублів дівка. Грин. III. 649. Така у нас поведінка, що мусять підпарубочі ватажним парубкам коней подати. Федьк.
Пове́дія, дії, ж. = Поведенція. Чи й у вас така поведія, щоб новоженець мав волю гуляти? Федьк.
Пове́зти́, зу́, зе́ш, гл. Повезти. Уже була вмерла, повезли ховати. Чуб. V. 12.
Повела́чка, ки, ж. = Поведенція. Мнж. 189.
По́великий, а, е. Нѣсколько большой. Це повеликі черевики на мене. Харьк.
Повеличи́ти, чу́, чи́ш, гл. Сдѣлать большимъ, чѣмъ слѣдуетъ. Маштер, як робив криж, повеличи́в. МУЕ. III. 43.
Повеліва́ти. См. Повеліти.
Повелі́ння, ня, с. Повелѣніе.
Повеліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. повелі́ти, лю́, ли́ш, гл. Повелѣвать, повелѣть. Повелів нам любитися, тепер розлучаєш. Чуб. V. 265.
По́вен, вна, не = Повний. Нарвала грушок повен хвартушок. Чуб. V. 412.
Повере́дити, джу, диш, гл. Повредить.
Повере́дитися, джуся, дишся, гл. Повредить себя, надорваться.
Повередува́ти, ду́ю, єш, гл. Покапризничать, поприхотничать.
Повересілє, ля, с. = Повересло. Вх. Зн. 50.
Повере́сло, ла, с. = Перевесло. Вх. Зн. 50.
Повереща́ти, щу́, щи́ш, гл. Покричать.
Поверну́ти, ся. См. Повертати, ся.
Поверта́ння, ня, с. Поворотъ. Повертання головою. Левиц. I. 430. 2) Возвращеніе, возвратъ.
Поверта́ти, та́ю, єш, сов. в. поверну́ти, ну́, неш, гл. 1) Вертѣть, повернуть, вращать; свернуть. Все на той бік поглядають, де козаки кіньми грають, шабельками повертають. Чуб. На вечір сонце повернуло, поночі йти — буду коло вас ночувать. Рудч. Ск. I. 211. Він так хвостом і повернув. Рудч. Ск. I. 25. 2) Возвращать, возвратить. І хто зна, коли мене Бог поверне до своєї господи. Левиц. 3) Возвращаться, возвратиться. При місяці із ярмарку повертали. Грин. III. 325. 4) Обращать, обратить, превратить. Козаки зостались козаками, а нас у поспільство повернено. К. ЧР. 71. Щоб ту чорну та знов у білу повернути. Драг. 77. Усі гроші повернув на хату, щоб добру зробити. У ні́вець поверну́ти. Въ ничто обратить. Старшина хоче писаря в нівець повернути. Харьк. у. Поверну́ти на кори́сть. Обратить въ пользу. Люде повернули оці сили на користь собі. Ком. II. 19.
Поверта́тися, та́юся, єшся, сов. в. поверну́тися, ну́ся, нешся, гл. 1) Поворачиваться, повернуться. Ой млин меле, вода реве, а колесо не повернеться. Чуб. V. 549. Ледащо куди не повернеться, то всюди йому зле. 2) Возвращаться, возвратиться. Як з дороги повернуся, то з тобою оженюся. Чуб. V. 4. Повернувся я з Сібіру, нема мені долі. Чуб. V. 962. 3) Обращаться, обратиться. Не було й гадки, щоб усе те щастя у велике лихо повернулось. МВ. II. 23. 4) Отправиться, направиться. Ой їдь, мій миленький, дорога щаслива, куди ся повернеш, буду ті жичлива. Чуб. V. 222. 5) Находиться, быть. Нехай йому легенько згадається, де він у світі повертається. Ном. № 11609. Козаки запорожці, де ви ся повертаєте? де ви ся маєте? Мет. 444.
Поверті́ти, чу́, ти́ш, гл. Повертѣть, покрутить.
