Поверті́тися, чу́ся, тишся, гл. Повертѣться. Повертілись перед очима та й круть за двері. МВ. I. 112. То оце вискочить із лісу козак, повертиться, повертиться на коні перед Жаботином, та знов і поїде в ліс. ЗОЮР. I. 282.
По́ве́ртом, нар. Возвращаясь, на обратномъ пути.
Пове́рх, нар. 1) Сверхъ. І сліду нема, мов поверх води поплили. Шевч. 296. 2) Выше, надъ. Як дуже зілля кипить — милий поверх дерева летить. Ном. № 231. 3) Наверхъ. Кожух носить навыворот шерстю поверх. Стор. МПр. 169. 4) Свыше. Поверх сотні. Хотин. у.
По́верх, ху, м. 1) Поверхность. 2) Этажъ. На п'ятий поверх свій як мога поспішили. К. Дз. 147.
Поверхни́к, ка, м. Верхній жерновъ въ ручной мельницѣ. Шух. I. 103, 146.
Пове́рхниця, ці, ж. 1) У гуцуловъ: толстая суконная онуча — вторая изъ трехъ, наматываемыхъ на ногу. Шух. I. 138. 2) Попона поверхъ сѣдла. Вх. Зн. 61. Ум. Пове́рхничка.
Пове́рхничка, ки, ж. 1) Ум. отъ поверхниця. 2) Родъ вышивши. Чуб. VII. 427.
Поверхо́виця, ці, ж. Рыба = Оклій, Aspius lucidus. Вх. Пч. II. 18.
Поверши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Окончить дѣло. Коли сам, каже, не повершу, то синові передам. Шевч. 151. 2) Превзойти. Я завтра мабуть і вас повершу спати. Славяносерб. у. Отже ж дарма, що цей бичок менший, — а він більшого за літо повершить. Міус. окр.
Повесели́ти, лю́, ли́ш, гл. Порадовать. Не повеселила ти нас, живучи з своїм Василем. Кв.
Повесели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Повеселиться. Хиба мій вік не сон? Стривай же, хоч трошки дай мені повеселитись. К. Іов. 23.
Повеселі́ти, лі́ю, єш, гл. Повеселѣть, сдѣлаться веселымъ. Іван повеселів, хоч і охляв уже, не ївши три дні. Рудч. Ск. I. 137.
Повеселі́шати, шаю, єш, гл. Повеселѣть, сдѣлаться веселѣе. Я й позичила йому ті гроші, що за хату й за худобу взяла, та ніби в нас і в хаті повеселішало. МВ. I. 9.
Повести́, веду́, де́ш, гл. Повести. Та повів її до батенька. Нп. Та зв'язали білі руки, та повели хлопця всюди по ринку. Чуб. V. 410. Поведем кривого танця. Кв. Як же ви… погано повели свою дочку. Св. Л. 82. Пальцями повела себе по виду. Г. Барв. 116.
Повести́ся, веде́ться, гл. безл. 1) Пойти. Знову повелось по старому. Ком. I. 15. 2) Удаться. От же матері дав Бог талан, а мені дак уже й не повелось. Г. Барв. 424.
Повече́ряти, ря́ю, єш, гл. Поужинать. ЗОЮР. I. 74. Дай мені, милесенький, повечеряти, повечерявши, ляжемо спати. Чуб. V. 54.
Повечі́ркувати, кую, єш, гл. Ѣсть послѣ ужина. Вечеряла, повечіркувала. Ном. № 14324.
Повечорі́ти, рі́є, гл. безл. Повечерѣть, наступить вечеру. Коли б мені да, Господи, повечоріло, до б на моєму серденьку поздоровіло. Чуб. III. 169.
Пове́штатися, таюся, єшся, гл. Пошататься, послоняться. Повештався я тутечки чимало на своєму віку. Стор. II. 130.
Повз, нар. Мимо. Що повз мій двір, ворітечка голубка летіла. Мет.
По́взання, ня, с. Ползаніе.
По́взати, заю, єш, гл. Ползать; скользить. По столу повзе рукою.
Повзти́, зу́, зе́ш, гл. Ползти, лѣзть, слѣзать. І раком ліз, і повз черевом, і котився з гори.
Повзува́ти, ва́ю, єш, гл. Обуть (многихъ). Пани повзувані, сліди ваші босі. Ном. № 1183.
Повзува́тися, ва́юся, єшся, гл. Обуться (о многихъ).
Повзу́н, на́, м. 1) Ползунъ. 2) Въ вѣтряной мельницѣ: брусья, на которыхъ поворачивается мельница. Лохв. у.
Повибива́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Выбить (о многихъ). Ви мені очі повибиваєте. Рудч. Ск. II. 103. 2) Перебить (многихъ). Такого народу повибивали під ту війну. 3) Окончить барабанить (на многихъ барабанахъ). Дівчинонька кріпко полюбила, козаченька рано не збудила, що в барабани да повибивали, у жоломійки да повигравали. Чуб. V. 151.
Повибира́ти, ра́ю, єш, гл. = Повибірати. Повибираю коралики до зерен. Чуб. V. 338.
Повибіга́ти, га́ємо, єте, гл. Выбѣжать (о многихъ). Повибігали якісь панночки. МВ. I. 112. І жінки, і молодиці повибігають. Кв.
Повибіра́ти, ра́ю, єш, гл. Выбрать, вынять, собрать (во множествѣ). Сідай, по-
