роблено, що так повищерблювано? Ти мені вже всі глечики повищерблювала.
Повищи́пувати, пую, єш, гл. Выщипать (во множествѣ).
Повищи́рювати, рюю, єш, гл. = Повискаляти.
Повіва́ти, ва́ю, єш, гл. Повѣвать, вѣять. Буде вітер повівати, буде наше дитя колисати. Чуб. V. 339.
По́від, вода, м. Поводъ. Украдено в мене коня вороного і поводи з зеленого шовку. Чуб. V. 410. Ум. Повіде́ць.
Повіда́ти, да́ю, єш, сов. в. пові́сти, ві́м, віси́, гл. Говорить, разсказывать, разсказать. Ой карабин на стілочку, карабин на клинку, повідає губернатор: шкода тебе, синку. Чуб. V. 1004. Як же, каже, Алкане башо, твій сон одгадати, що ти не можеш нам повідати. Макс. Черчук просить, щоби сісти, бо він має щось повісти. Гол. III. 351. Повідж мені правдочку. Гол. Ой летіли дикі гуси… правди мені не повіли. Гол. Повідати сама до себе. Драг. 308.
Пові́дач, ча, м. Разсказчикъ. Ном. № 12871.
Повідбато́вувати, вую, єш, гл. Отрѣзать (во множествѣ). Повідбатовували по шматку хліба. Харьк. у.
Повідбива́ти, ва́ю, єш, гл. Отбить (во множествѣ). Як би йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав. Ном. № 2514. Так йому бельбахи повідбивають, що насилу удосвіта рачки додому долізе. Кв.
Повідбіра́ти, ра́ю, єш, гл. Отобрать (во множествѣ). Хотя ж ви од нас ключі повідбірали. АД. II. 111.
Повідва́лювати, люю, єш, гл. Отвалить; отколоть (во множествѣ).
Повідверта́ти, та́ю, єш, гл. То-же, что и відвернути, но во множествѣ.
Повідвіно́вувати, вую, єш, гл. Дать приданое (многимъ). Свої доньки повідвіновував. Гн. II. 54.
Повідво́зити, жу, зиш, гл. Отвезти (во множествѣ).
Повідв'я́зувати, зую, єш, гл. Отвязать (во множествѣ).
Повідга́дувати, дую, єш, гл. Отгадать (во множествѣ). Я ваші загадки всі повідгадував, — відгадуйте тепер мої. Богод. у.
Повідгнива́ти, ва́ю, єш, гл. Отгнить (во множествѣ). Як поморозив ноги та як зачали вони гнисти, так і пальці повідгнивали. Черниг. у.
Повідгодо́вувати, вую, єш, гл. Откормить (многихъ). Коней поодгодовували. ЗОЮР. I. 140.
Повідго́нити, ню, ниш, гл. Отогнать (многихъ). Повідгонь собак од корита, нехай свині попереду наїдяться.
Повідгоро́джувати, джую, єш, гл. Отгородить (во множествѣ). Повідгороджували свої городи. Харьк.
Повідгорта́ти, та́ю, єш, гл. Отгресть (во множествѣ). Повідгортай оту землю звідтіля.
Повідгоря́ти, ря́ю, єш, гл. Отгорѣть (во множествѣ).
Повідгриза́ти, за́ю, єш, гл. Отгрызть (во множествѣ).
Повідгріба́ти, ба́ю, єш, гл. = Повідгортати.
Повіддава́ти, даю́, є́ш, гл. Отдать (во множествѣ).
Повіддима́тися, ма́ємося, єтеся, гл. Отдуться; выпятиться (во множествѣ) Землянки при самій землі як могилки повіддималися. Мир. ХРВ. 80.
Повіддирати, ра́ю, єш, гл. Оторвать, отодрать (во множествѣ).
Повідду́шувати, шую, єш, гл. Отдавить (во множествѣ).
Пові́ддя, дя, с. Половодье. Черк. НВолын. у. Це вже десять років, як було в Трушках таке повіддя. Рк. Левиц. Чи і в ваших сторонах було цієї весни таке велике повіддя, як у нас: всі млини повиносило. Таращ. у.
Повіде́ркове, вого, с. Пошлина съ ведра.
Повіде́ць, дця́, м. 1) Ум. отъ повід. 2) Веревка, которой привязываютъ ногу ягненка къ другому ягненку. О. 1862. V. Кух. 32.
Повіджива́ти, ва́ємо, єте, гл. Ожить (во множествѣ).
Повідживля́ти, ля́ю, єш, гл. Оживить (во множествѣ).
Повіджима́ти, ма́ю, єш, гл. Постирать бѣлье (во множествѣ). Повіджимали дівчата сорочки. Харьк.
Повіджина́ти, наю, єш, гл. Сжать за долгъ (многимъ). У кого позичали, — всім повіджинали.
Повідійма́ти, ма́ю, єш, гл. Отнять (у многихъ). Повідіймав у всіх та й забрав собі.
Повід'їда́ти, да́ю, єш, гл. Отъѣсть, отгрызть (у многихъ). Кіт повід'їдав рибі хвости.
Повідка́зувати, зую, єш, гл. Отвѣтить
