його волокти додому та й поробили поволоки, а лісничий поволокою вислідив. Павлогр. у. Згріба́ють по́волоки — послѣ протащеннаго, пронесеннаго сѣна сгребаютъ оставшееся по пути. Шух. I. 170. Ум. Поволі́чка, поволо́ченька.
Поволокти́, чу́, че́ш, гл. Поволочь, потащить. Москаль встав і насилу поволік потомлені ноги. Левиц. I. 2. Чи не поволочеш ти вовчого хвоста? Ном. № 11037.
Поволокти́ся, чу́ся, че́шся, гл. Потащиться. О!.. стягтись та поволоктись: казав чоловік — маку дам. Ном. № 10891. Сама вона кудись поволоклась із сусід, бо вона в сусідах жила. Г. Барв. 175.
Поволоси́тися, шу́ся, сишся, гл. — з ким. Потаскать другъ друга за волосы. Поволосився з Іваном. Вх. Зн. 8.
Поволоха́тіти, тію, єш, гл. Сдѣлаться косматымъ.
По́волоцьки, нар. Волоча. Як піймав ню за коси та поволоцьки через подвірря. Каменец. у.
Поволо́ченька, ки, ж. Ум. отъ поволока.
Поволочи́ти, чу́, чиш, гл. = Поволокти. Поволочено по сінях. Лукаш. 152.
Поволочи́тися, чу́ся, чишся, гл. = Поволоктися.
Поволо́чка, ки, ж. Поволочка. За котики та в поволочку. Ном. № 3995.
Поволя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. пово́литися, люся, лишся, гл. Изъявлять, изъявить согласіе. Ходив, просив по всьому селу, щоб вони (громадяне) поволились на сході оддать мені землю. Не поволяються. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
По́ворі́т, ро́ту, м. 1) Поворотъ. На повороті шляху. Стор. МПр. 122. Поворо́ту нема́. Нельзя поворотиться. Повороту спірного нема за оцим возом, — як би його геть звідци. Волч. у. 2) Возвращеніе. 3) Та часть вѣтряной мельницы, къ которой прицѣпляютъ веревку для ея поворачиванія. Лебед. у. 4) Воротъ. Лебед. у.
Поворі́тка, ки, ж. Поворотъ на дорогѣ.
Поворітьма́, нар. Ha обратномъ пути.
Помуркота́ти, чу́, чеш, гл. Помурлыкать.
Поворкува́ти, ку́ю, єш, гл. Поворковать. Виглянь, голубко, та поворкуєм, та посумуєм. Шевч. 141.
Поворожи́ти, жу́, жиш, гл. Погадать. Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити. Шевч. 14. Переносно: поговорить съ кѣмъ въ секретѣ съ цѣлью устроить что — либо, оказать кому протекцію и пр., устроить, уладить что-либо негласными способами. Попереду він кинувсь до лисиці, щоб тая нищечком у львиці поворожила про його. Гліб.
По́вороз, зу, м. = Поворозка. Шух. I. 224.
Поворо́зка, ки, ж. 1) Шнурокъ, бичевка. Левиц. I. 358. КС. 1893. VII. 80. В кунтуші з срібними китицями і поворозками. Стор. МПр. 76. 2) Ленточка для завязыванія очі́пка. Козелец. у. КС. 1893. XII. 449. Также тесьма для завязыванія передника, юбки. Ум. Поворо́зочка. Ез. V. 136.
По́воротень, тня, м. Поворотъ съ дороги въ сторону. НВолын. у.
По́воротко, нар. Просторно, удобно поворачиваться. Не поворотко копати в вузькій криниці.
По́воротний, а, е. Возвратный. Шух. I. 154.
Поворо́чувати, чую, єш, гл. = Повертати. Кв.
Поворо́чуватися, чуюся, єшся, гл. = Повертатися. Олена усюди по господарству поворочувалась. Кв.
Поворухну́ти, ну́, не́ш, гл. Пошевелить, сдвинуть съ мѣста, шевельнуть.
Поворухну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Пошевельнуться, шелохнуться. Жінка седить там да й не поворухнеться вже. Рудч. Ск. I. 189. Аби прокинулось, аби поворухнулось — уже вона й коло колиски. МВ. I. 97.
Поворуши́ти, шу́, шиш, гл. Пошевелить. Як переночує теє жито та хто небудь поворушить його, то там не можна (хати) строїть. Чуб. I. 101.
Поворуши́тися, шу́ся, шишся, гл. Пошевелиться. Аби поворушились, аби словечко між собою заговорили, зараз пани й гримають. МВ. I. 46.
Повору́шіння, ня, с. Движеніе. Могла слідити за кожним його поворушінням. Левиц. Пов. 244.
Повоскове́, во́го, с. Подать съ улья пчелъ.
Повощи́ти, щу́, щи́ш, гл. Натереть воскомъ. Треба повощити нитки. Черк. у.
Повоюва́ти, вою́ю, єш, гл. Побѣдить, одолѣть (воюя). Тут де не взялись генерали, сенатори, панства усякого поназбігалось; радяться, як їм того змія повоювати. Рудч. Ск. II. 10. Скажи царю, як не оддасть ще й тепер, то я його войною по-
