Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/247

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Пода́тний, а, е. О горшечной глинѣ: мягкій, легко поддающійся при работѣ. Шух. I. 260.

Пода́ток, тку, м. Подать. Рудч. Ск. II. 163. Ой видить сам Господь з неба, на податок гроші треба. Лукаш. 139.

По́дать, ти, ж. = Податок. Ой сам же Бог бачить з неба, що на подать грошей треба. Чуб. V. 621.

Пода́ча, чі, ж. Оброкъ. Яків, бачте, у Київі на заробітках був. У нас пускають (кріпаків), треба тілько подачу давати, яку там положать. МВ. I. 109. Живуть тихо, не дають подачі. КС. 1882. IX. 568.

Подба́ти, дба́ю, єш, гл. Позаботиться. За мене нікому подбати, я сирота. Богодух. у.

По́двиг, га, м. 1) Подвигъ. Левиц. Пов. 30. Він дику, люту силу воювничу до подвигів спасенних нахиляє. К. Бай. 134. Ні пишним мавзолеєм, ні солодкоголосою хвалою не зробили б нашому батькові Тарасу такої шаноби, як сим тихим братолюбним подвигом. К. (О. 1862. III. 23).

I. Подви́гати, гаю, єш, гл. Подвигать, потаскать тяжести.

II. Подвига́ти, га́ю, єш, сов. в. подви́гнути, ну, неш, гл. Побуждать, побудить, подвигнуть. І чий се дух уста твої подвигнув? К. Іов. 55.

Подвига́тися, га́юся, єшся, сов. в. подви́гнутися, нуся, нешся, гл. Отступать, отступить передъ кѣмъ. Не подвигнувсь перед злими. К. Псал. 31.

Подви́жник, ка, м. Подвижникъ. Г. Гр. 56.

Подви́жництво, ва, с. Подвижничество. К. ПС. 85. К. Бай. 14, 32.

Подви́жницький, а, е. Подвижническій. Мощам подвижницьким молитись. К. МБ. II. 123.

Подві́йний, а, е. Двойной. Подвійне скло. МВ. (О. 1862. III. 56). Подвійні вікна.

Подві́йно, нар. Вдвойнѣ.

Подвіренько, ка, Ум. отъ подвір'я.

Подві́рній, я, є.Дворовый, домашній. Повела їх у хату, де стояло молоко, здорові кошики з яйцями всякої подвірньої птиці. Левиц. I. 483.

Подві́ронько, ка, с. Ум. отъ подвір'я.

Подві́р'я, р'я, с. = Підвір'я. Чуб. VII. 391. Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля; а як безділля, то продасть і подвір'я. Ном. № 1661. А що ж мені по худобі, що все подвір'я заляже? негідная дружиночка молодому світ зав'яже. Чуб. V. 31. У новеє подвір'є в'їжжаю, на подвір'ї пана зустрічаю. Чуб. V. 729. Ум. Подві́ренько, подві́ронько. Грин. III. 138. Подві́р'ячко. Чуб. V. 245, 130. Вийди, дружбонько, на подвіренько, подивися на сонечко. О. 1862. IV. 33.

Подво́ї́ти, двою́, ї́ш, гл. Удвоить.

Подвої́тися, двою́ся, ї́шся, гл. 1) Раздвоиться. 2) Противорѣчить самому себѣ. Він подвоївся: раз казав, що нічого не бачив, а вдруге признався, що бачив. Новомоск. у.

Подво́рець, рця, м. Сѣни. На подві́рці. Въ сѣняхъ, во дворѣ. Вх. Лем. 451.

Поде́йкувати, кую, єш, гл. Поговаривать. ЕЗ. V. 21. Ну, що подейкують про його. Борз. у. Люде подейкують, що подушного не буде. Валк. у. Чи сватають тебе, дівко? — Ні, не сватають, а тільки подейкують. Кобел. у. Подейкували на Бульбу, що він ніби то украв, аж воно виявилось потім, що аж он хто. Волч. у.

Поде́коли, нар. Иногда. Иноді буває так, що усе сонце темніє, а подеколи тільки частина його буває темна. Ком. I. 45.

Поде́куди, нар. 1) Кое-гдѣ. Чувать подекуди і в наших сторонах. Ном. № 3570. 2) Отчасти. Цікавила мене історія сільського вбозства, вбозства подекуди з своєї волі. Г. Барв. 372.

По́дена, ни, ж. Возвышеніе изъ камня, покрытое толстымъ слоемъ вѣтвей и соломы и служащее основаніемъ для стога. Шух. I. 166, 170.

Поде́нник, ка, м. Поденщикъ, поденный рабочій. З поденника викрутить останню краплю поту. Г. Барв. 162.

Поде́нниця, ці, ж. Поденщица. Черниг. у. Ум. Поде́нничка.

Поде́нно, нар. Поденно. Піду я поденно робити. МВ. (О. 1862. III. 72). Поденно до людей хожу. Г. Барв. 270.

Поде́ння, ня, с. 1) Мѣсто на току для складыванья хлѣба въ скирды. 2) Дно саней или вообще экипажа.

Поде́нок, нка, м. 1) Потолокъ въ конюшнѣ. Вх. Лем. 451. 2) мн. Поде́нки. Подонки, остатки. Капусти тільки поденки зосталися в діжці. Лебед. у.

Поде́нщина, ни, ж. Поденщина. Рано-ранісінько схоплюся, біжу на поденщину. МВ. (О. 1862. III. 73).

Подеревені́ти, подерев'яні́ти, ні́ю, єш, гл. Одеревенѣть. Як скоро їмость пана