67. Подавав серпи їм золотії. АД. I. 81. Подати милостиню. Кв. На церкву подав. Г. Барв. 208. — до рук. Вручать, вручить. — зві́стку. Извѣщать, извѣстить. Левиц. I. 57. Мил. 217. — рушники́. Обычай сватовства: принимая предложеніе, перевязать сватовъ особо для того приготовленными полотенцами. От послався до неї, — вона й рушники подавала. Рудч. Ск. II. 49. 3) Отдавать, отдать въ выраженіяхъ: — на глум, на пота́лу — См. Глум, потала. 4) Передавать, передать, посылать, послать — письмо, деньги или подарокъ. Вибачайте, що так довго листу не подавала. О. 1862. IX. 111. Коли я умру, то й поховайте і до моєї миленької листи подайте. О. 1861. IV. 96. Ми одписували своєму салдатові та й подали йому два карбованці. Я б гостинчик (татові) подавали, та ніким подать. Мил. 182. Пода́ти мо́ву. Передать (слова). Подали тую мову один по одному, один по одному. ЗОЮР. I. 6. 5) — го́лос. Отзываться, отозваться, заговорить. Чи ви поніміли? Подайте хоч голос. 6) Казаться, показаться. На лиці наче б то чорний подає. Зміев. у. 7) Подало́ му. О больномъ: ему лучше. Угор.
Подава́тися, да́юся, є́шся, сов. в. пода́тися, да́мся, даси́ся, гл. 1) Подаваться, податься, наклоняться, наклониться. Зелененька ялиночка на яр подалася. Чуб. V. 122. 2) Раздаваться, раздаться, расширяться, расшириться. Ном. № 12013. Широкая да улиця да ще й подалася. Чуб. V. 421. 3) Отступать, отступить, подвигаться, подвинуться. Перед мечем назад не подається. К. Іов. 89. 4) — кому́. Уступать, уступить, податься. Грицько перший раз подався кацапові, а другий раз не подався. Рудч. Ск. I. 201. 5) Ослабѣть, похудѣть. Його жінка дуже подалась, змізерніла, зблідла. Лев. Пов. 155. 6) Отправляться, отправиться. Подалась до річки. Мнж. 1. Подалась на чуже село. Г. Барв. 366. Глянув тільки в хату, та й подавсь геть у поле. Зміев. у. Осідлали кониченьки, в степи подалися. Грин. III. 591. 7) — на пота́лу. См. Потала.
Подави́ти, влю́, виш, гл. Передавить. Я вмиг його одправлю к бісу і вас подавимо як мух. Котл. Ен.
Подави́тися, влю́ся, вишся, гл. Подавиться. Коли ти не подавився своїм словом, то я не подавлюсь тим хлібом, що од щирого серця хотів з тобою поділитись. Стор. II. 20.
Пода́вник, ка, м. = Легкодушник. Шух. I. 143.
По́давно, нар. Довольно давно, давненько. Подольск. г., Кіев. г., Борз. у. Я прийшла подавно. Черниг. у. Він уже подавно сказав. Г.-Арт. (О. 1861. III. 101).
Пода́ла, ли, ж. Замужняя женщина, любезничающая съ парнями. Шух. I. 33.
По́далеко, нар. Далековато, довольно далеко. Чи далеко до того села? — Подалеко. Черниг. у. Далеко вам ходити? — Та подалеко. Черниг. у.
По́далі, нар. 1) Поодаль. 2) Далѣе.
Подаре́мне, подаре́мно, нар. Напрасно, даромъ. Рк. Левиц.
Подари́ти, рю́, риш, гл. = Подарувати. То ж мені пан-отець подарив, щоб хороший молодець полюбив. Чуб. V. 8.
Подарко́вий, а, е. 1) Относящійся къ подарку. 2) Служащій подаркомъ. Рушник подарковий. Вас. 168.
Пода́рок, рку, м. = Дарунок. Ото той купець приносить шкури і дає князю у подарок. Рудч. Ск. II. 93. Ум. Пода́рочок. МВ. I. 116. Чуб. V. 342. Не дивуйте, наші сванечки, що короткії подарочки. Грин. III. 434.
Подарря́, ря́, с. Подарки. Дають мені подарря жита по коробці. Харьк. у.
Подарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) — кому́, кого́. Бідному ніхто не подарує. Ном. № 2304. А поїзд наш подарувати чи буде, чи немає чим? Алв. 26. Батько подарував йому свого коня. Рудч. Ск. I. 96. 2) Простить. Я йому цього не подарую, що він тоді мене налаяв. Подаруй моїй жінці яке там незвичайне слово. МВ. I. 12. Багацько ти мене журила, та нехай тобі Господь подарує. МВ. I. 27.
Подарува́тися, ру́ємося, єтеся, гл. Простить другъ друга. Вже як там не погодимось на чому, то подаруємось. МВ. I. 9.
Подару́йко, ка, м. Даритель, кто подарки дѣлаетъ. Подаруйко за кордоном без штанів ходить. Ком. П. № 928.
Подару́нок, нка, м. Подарокъ. Шкода твоїх подарунків, що їй дарував. Лукаш. Благайте його, панотченьку, й словами, й подарунками. ЗОЮР. II. 28. Ум. Подару́ночок. Чуб. V. 170.
Подару́нько, ка, м. = Подаруйко.
Пода́ти, ся. См. Подавати, ся.
Податко́вий, а, е. Податной. Ев. Мт. XXII. 9.
Пода́тливий, а, е. Податливый. Дуб податливіший рубати, ніж грушина. Волч. у.
