таких три жінки і такі були подруги, що одна од другої нікуди не піде. Рудч. Ск. I. 165. Ум. По́дружка, подру́женька, подру́жечка.
Подругува́ти, гу́ю, єш, гл. Дружить, быть подругами. Ото моя дочка з його дочкою подругувала. Лебед. у. Я з Пріською давно вже не подругую.
Подру́женька, подру́жечка, ки, ж. Ум. отъ подруга.
Подру́жжя, жя, с. 1) Супружество, бракъ. Од сього подружжя народився Єремія. Стор. МП. 63. 2) Мужъ, жена; пара (супружеская). Стали сини до розуму дохожати, стали собі молоде подружжя мати. Мет. 345. Ми, бачите, шукаємо для нашої дівчини подружжя. Стор. Ум. Подру́жжячко. Не травиця ноги спутала, не росиця очі вибила. Спутало мене замужжячко, невірне моє подружжячко. Нп. (Г. Барв. 417).
Подру́жина, ни, ж. Подруга. Чи бачила, подружино, мого чорнобрівця? Мил. 70.
Подружи́ти, жу́, жиш, гл. Поженить. Уже бідна вдова… синів подружила. КС. 1884. I. 31. Взяли їх поблагословили та й подружили, та таке весілля справили, що увесь мир скликали. Рудч. Ск. II. 114.
Подружи́тися, жу́ся, жишся, гл. Выйти замужъ, жениться. Ясна зіронька закотилася, ой я, молода, зажурилися, а що од роду да й одбилася, да на чужині подружилася. Чуб. V. 747.
По́дружка, ки, ж. Ум. отъ подруга.
Подру́жниця, ці, ж. Подруга. Була в удови дочка Маруся, наша подружниця. МВ. II. 82. Ти мені не щира подружниця. МВ. II. 103.
По-дру́зьки, нар. По дружески.
Подрукува́ти, ку́ю, єш, гл. Напечатать (во множествѣ).
Подру́цкати, каю, єш, гл. Раздробить, растереть. Вх. Лем. 452.
По́дря, рі, ж. 1) Чердакъ подъ кровлей. Угор. См. Підра. 2) Полка. Шух. I. 214, 199.
Подря́пати, паю, єш, гл. Поцарапать. А він у кущах ноги покалічив, тіло подряпане. Рудч. Ск. II. 160.
Подря́патися, паюся, єшся, гл. Поцарапаться. Так він у терен, думає: там хоть подряпається. Рудч. Ск. I. 54.
Подубі́ти, бі́ємо, єте, гл. 1) Окоченѣть. Руки подубіли. 2) Замерзнуть, умереть, замерзнувъ. Діти ж голі… подубіли на морозі. Мнж. 112.
Поду́бнути, немо, нете, гл. = Подубіти. КС. 1882. IX. 568.
По́дув, ву, м. = Подмух. Желех.
Подува́нити, ню, ниш, гл. Подѣлить. Між собою подуванили.
Подува́нитися, нюся, нишся, гл. Подѣлиться.
Подува́ти, ва́ю, єш, сов. в. поду́ти, дму́, дме́ш, гл. Дуть, подуть. Вітре буйний, Аквилоне, подми чарами, крилатий. К. Дз. 222. Знав би собі міхом подувати та залізо кувати. КС. 1882. X. 19.
Поду́вчитися, чуся, чишся, гл. Вздуться. Подувчилися сливки од хробачків. Вх. Лем. 452.
Поду́га, ги, ж. Побѣда. Встрѣчено у Кулиша. Льону димуючого не потушить, доки не доведе суду до подуги. Єв. Мт. XII. 20.
Поду́дрювати, рюю, єш, гл. Ворчать, брюзжать. Вх. Уг. 260.
Поду́жати. См. Подужувати.
Поду́жу, нар. Сильно. Він у огні опалювавсь, присмажувавсь, горів повелику й помаленьку, подужу й полегеньку, поки аж опинивсь на свіжому містечку. МВ. III. 50.
Поду́жувати, жую, єш, сов. в. поду́жати, жаю, єш, гл. 1) Осиливать, осилить, одолѣвать, одолѣть. Він був самий плохий і нікого не подужав. Рудч. Ск. I. 21. Насилу десять чоловіка його подужали. Стор. МПр. 84. 2) Быть въ силахъ, смочь. Як то ми вдвох подужали вкласти в копи стільки горілки? Левиц. I. 155. Багато дуже, дак я не подужав забрать усіх. Чуб. II. 506.
Поду́жчати, чаю, єш, гл. Сдѣлаться сильнѣе, здоровѣе. От як зачала та конячка гризти траву, то й трошки подужчала. Рудч. Ск. II. 16. Слабим, щоб подужчали, давав пить по маленькому кухлику горілки. Стор. МПр. 165.
Подума́ння, ня, с. Мысли, помышленія. Знав фшитку мисель і подумання шатана. Гн. I. 9.
Поду́мати, маю, єш, гл. 1) Подумать; поразмыслить. Ой вийду я до Дунаю, стану, подумаю; стану, подумаю, що долі не маю. Чуб. V. 214. Хиба ти подумала, що я украв? Рудч. Ск. II. 25. 2) Задумать. Подумай жениться — то й діток копиця. Ном. 3) — на ко́го. Заподозрить кого. На Антося ніхто й не подумав. Св. Л. 183.
Поду́мняний, а, е. Подуманный. Соняшниці… і подумняні, і помисляні, погадані. Ком. II. стр. 114.
