обсилаються, а нишком один на одного чигають. К. ЧР. 16.
Політи́чний, а, е. Политическій. Політична часопись. О. 1861. III. 81. Політичні бурі в Європі. К. ХП. 128.
Політник, ка, м. Рабочій на лѣто. Желех.
I. Полі́тниця, ці, ж. Работница, нанятая на лѣто. Нѣжин. у.
II. Полі́тниця, ці, ж. Полольщица. Переясл. у.
Полі́ток, тка, м. Годовой кругъ древесины. Вх. Зн. 52.
Полі́ття, тя, с. Благопріятная погода; благопріятное урожайное лѣто. Не поліття, а лихоліття. Ном. Як закує зузуля на Юрія на голе дерево, то буде голодне літо, а як на лист, то буде поліття. Ном. № 439. Сього року поліття на ваш огород. Сосн. у. Не на всяке літо добре поліття. Ком. II. № 646. Таке все поліття мочливе. Як сніг випаде, тоді поліття ходити на зайців.
Поліття́, тя́, с. 1) = Поління. 2) Сорныя трявы, которыя нужно выпалывать. Поліття вже наросло. Константиногр. у.
Політу́ра, ри, ж. Лакъ. Махнув у столярню і вніс політуру. Св. Л. 223.
Політу́ха, хи, ж. Летающая (эпитетъ мухи). А я муха полетуха. Грин. III. 666.
Полі́чення, ня, с. Исчисленіе.
Полічи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Сосчитать. Гроші полічили. Чуб. V. 243. 2) Полѣчить. Три дні полічили, а там сказали, що умер багатир. Рудч. Ск. II. 148.
Поліщу́к, ка́, м. Житель Полѣсья. О. 1861. I. 264.
Полк, ку, м. 1) Полкъ. 2) Въ старой Украйнѣ XVII — XVIII в.: часть украинской земли, провинція, заключавшая въ себѣ города, мѣстечки, села, носившая названіе по главному городу, гдѣ было правленіе полка, и раздѣленная на сотні. Осягли й позаймали козаки всі землі на Вкраїні під полки, а в полках під сотні, а в сотнях під свої хуторі, двори, пастовники чи левади. К. Хм. 127.
Полкови́й, а́, е́. Полковой. Третя сотня під полковою корогвою. Лукаш. 45.
Полко́вник, ка, м. Полковникъ, начальникъ полка въ одномъ или обоихъ значеніяхъ. Кому, красо, достанешся, чи сотнику, чи полковнику? Чуб. V. 495. Ум. Полко́вничок. Грин. III. 666.
Полковникува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть полковникомъ. К. ЧР. 186.
Полко́вництво, ва, с. Должность полковника. Зложив з себе полковництво. К. ЧР. 14.
Полко́вницький, а, е. Принадлежащій полковнику, относящійся къ нему. Дали йому до рук полковницькі клейноди, вдарили з гармат, да й став пан-отець Шрам полковником. К. ЧР. 16.
Полко́вниця, ці, ж. Полковница. Шевч. 296. Молодая полковниця полковника просить. Грин. III. 417.
Полко́вничий, а, е. 1) = Полковницький. Він протопче стежку через полковничий садок. Шевч. 296. 2) = Полковник.
Полко́вничок, чка, м. Ум. отъ полковник.
Полково́дчина, ни, ж. ? А по сей бік Орелі линія була, а по той бік Орелі, за Нехворощею, полководчина була. КС. 1882. XII. 593.
Полля́ти, лля́ю, єш, гл. Полить. Сквир. у.
Поло́ва, ви, ж. Мякина. Мани та й мани, як горобця на полову. Ном. № 3098. Ум. Поло́вка, полі́вка. Ном. № 3098. Поло́вочка.
Половень, вня, м. = Омшаник. Константиногр. у.
По́ловець, вця, м. Половецъ. Левиц. Перші князі, 68.
Полове́цький, а, е. Половецкій. Серед землі половецької. Шевч. 645.
I. Полови́й, а́, е́. 1) Желтый, цвѣта спѣлой ржи. Вийди, паноньку, проти нас, викуп си вінець у нас, положи червоного від вінця полового. Лукаш. 148. 2) О масти: свѣтлорыжій. Чуб. V. 258; сѣрый съ желтымъ отливомъ. КС. 1898. VII. 41. Ой воли мої та половії, чом же ви не орете? Мет. Ум. Полове́нький. Чуб. V. 275.
II. Полови́й, а́, е́. Находящійся въ задней стѣнѣ хаты, вдоль которой устроенъ піл. Полове вікно. ХС. III. 56.
Полови́к, ка, м. Порода ястреба. О. 1862. IX. 62. Kolb. I. 65. Гу! га! Половик! злапав курку за їзик. ЕЗ. 5. 150.
Полови́на, ни, ж. Половина. Перебреду бистру річку й половину ставу. Мет. 83. Половина літ минає, я щастя не маю. Чуб. V. 360. О-полови́ні. Въ половину. Як же тебе, пане, нести: чи поверх дерев, чи о-половині дерев. Грин. I. 172. Ум. Полови́нка, полови́ночка. Грин. III. 583.
Полови́нниця, ці, ж. 1) Сортъ плахти. Черниг. у. 2) Та, которая все уменьшаетъ на половину (переполовинює?) Встрѣч. въ уменьшит. формѣ въ слѣдующей по-
