хати. Грин. III. 276. 3) У колесниковъ: стойка съ желѣзнымъ стержнемъ, на который накладывается просверленная предварительно ступица колеса. Вас. 147. 4) Раст. Trifolium arvense L. Вх. Пч. I. 13. Ум. Поли́чка, поли́ченька.
Поли́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ полиця. 2) Дощечка отъ земли къ отверстію улья, по которой ходятъ пчелы. Шух. I. 111.
Поли́ччя, чя, с. Портретъ. Посилаю тепер тобі, друже мій єдиний, своє поличчя. (О. 186I. X. 8).
Полиши́ти, шу́, шиш, гл. Оставить, перестать. Полишили свої маєтки, та й за ним у слід пішли. Гн. I. 124. Ой полишив білий хлопець Маріку любити. Гол. IV. 506.
Полі́бічок, полі́бочок, чка, м. Кадка. По кутах стоять… полібочки з капустою, огірками, бураками, квасом. Шух. I. 103.
Поліви́ти, влю́, ви́ш, гл. 1) Свернуть влѣво. 2) — кому́. Облегчиться кому, сдѣлаться лучше кому. Йому поліви́ло. Ему стало лучше (о больномъ). Угор.
Полі́вка, ки, ж. 1) Ум. отъ полова. Манить так, як горобця на полівку. Ном. № 3098. 2) Равнина, поле. То став же брат старший та середульший на полівку ізбігати, на степи високі, на великі дороги росхіднії. АД. I. 116.
По́ліг, логу, м. 1) Низменное мѣсто у рѣки. 2) = Покіс. Шух. I. 170.
Полі́ж, жу, м. ? Траву на поліж косити. Вх. Зн. 52.
Поліжни́ця, ці, ж. = Породілля. Гн. II. 197.
Полі́зти, зу, зеш, гл. Полѣзть. Полізьмо на дуба. Рудч. Ск. II. 18. Люде б'ють гадюку, а вона, бідна, уже й не полізе. Грин. I. 197. Завдав жаху! аж волосся до гори диб полізло. Харьк. г.
Полізу́н, на́, м. Сказочное существо: великанъ, одна рука котораго величиной съ обыкновеннаго человѣка; онъ не ходитъ, а лазитъ на колѣняхъ. Чуб. II. 250.
Полі́й, лія, м. 1) Вода поверхъ льда. Мнж. 189. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду. Новомоск. у. 3) Раст.: а) Mentha aquatica L. ЗЮЗО. I. 128; б) Mentha Pulegium L. ЗЮЗО. I. 128.
Полікарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Пробыть врачемъ нѣкоторое время.
Полі́льник, ка, м. Полольщикъ. Харьк. у.
Полі́льницький, а, е. Относящійся къ полотью. Пісні полільницькі. Грин. III. 127.
Полі́льниця, ці, ж. Полольщица. Харьк. у.
Полім'я, м'я, с. = Полум'я. А він загадав їй рибу варити без вогню і без полім'я. Чуб. V. 820.
По́лінивий, а, е. Лѣноватый. НВолын. у.
Поління, ня, с. Полотье. Константиногр. у.
Полі́но, на, с. Полѣно. Хрін його батька знає: у багатого повна піч та горить, а в мене одно поліно, та й те не горить. Ном. № 2138. Ум. Полі́нце, полі́ночко.
Полінува́тися, ну́юся, єшся, гл. Полѣниться. Не полінуйсь провіять. Г.-Арт. (О. 1861 III. 93). Полінувались рано встать. Черниг. г.
Поліня́ка, ки, ж. = Поліно. Він поліняку дров… приніс Г. Барв. 98.
Поліпи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Слѣпить, вылѣпить (во множествѣ). Вареники поліпили. 2) Облѣпить, замарать (во множествѣ). Сир їли, — зуби поліпили. МУЕ. III. 103. Поліпіл кошелю. Вх. Уг. 261. 3) Прилѣпить (во множествѣ). Пішла в церкву стара баба, свічок накупила, де була яка ікона, всюди поліпила! Рудан. I. 100.
Полі́пшати, шаю, єш, гл. Сдѣлаться лучше, улучшиться.
Полі́пшення, ня, с. Улучшеніе.
Полі́пшити. См. Поліпшувати.
Полі́пшувати, шую, єш, сов. в. поліпшити, шу, шиш, гл. Улучшать, улучшить.
Полі́сся, ся, с. Полѣсье. А в самого шістьсот уллів пасіки було. Аж на полісся було посилає. Г. Барв. 174.
Полісу́н, на́, м. Лѣшій. Балт. у.
Полісю́к, ка́, м. = Поліщук. Гол. I. 684.
Полі́т, льо́ту, м. Полетъ. Він сам за мною залетів, за моїм тихим польотом. Мет. 178.
Політа́ти, та́ю, єш, гл. Полетать.
Полі́тика, ки, ж. 1) Политика. К. ЧР. 346. Що то політика? — Нещирість. Ном. № 950. 2) Лента — шелковая, гарусная. Я їй віддарувався дуже мудрою політикою. Федьк. Гол. Од. 66. ЕЗ. V. 218. Ум. Полі́тичка.
Політикува́тися, ку́юся, єшся, гл. Вести другъ съ другомъ политику. Обидва ж вони політикуються, подарунками
