Понавіря́ти, ря́ю, єш, гл. Раздать въ долгъ. Людям багато понавіряв, як би то всі пооддавали.
Понавішувати, шую, єш, гл. Навѣсить, развѣсить (во множествѣ).
Понавкруги́, нар. = Навкруги. Понавкруги ніде нічого не видно й близько. Мнж. 149.
Понаво́дити, джу, диш, гл. Навести (многихъ). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, понаводив уже! Чуб. I. 153.
Понаво́зити, жу, зиш, гл. Навезти (во множествѣ). Що то, батечку, із яких то міст на той ярмарок не понавозили всякого хліба. Кв.
Понаволіка́ти, ка́ю, єш, гл. Натащить (во множествѣ). На що то ти всякого ломаччя сюди понаволікав? Харьк. у.
Понавро́чувати, чую, єш, гл. То-же, что и навро́чити, но во множествѣ.
Понавча́ти, ча́ю, єш, гл. Научить (многихъ или многому). Він і сам читати вміє і дітей усіх понавчав. Пирят. у.
Понавча́тися, ча́ємося, єтеся, гл. Научиться (о многихъ или многому). Ми понавчались. Г. Барв. 436. В панів понавчались. Кв.
Понага́дувати, дую, єш, гл. Напомнить (многимъ). Понагадуй же їм, а то може хто забувся. Богодух. у.
Понаганя́ти, ня́ю, єш, гл. Нагнать, пригнать, согнать. Коней понаганяли. Драг. 203.
Понага́рбувати, бую, єш, гл. То-же, что и нага́рбати, но во множествѣ. Понагарбували вони собі і грошей і всього, — буде і їм і дітям. Богодух. у.
Понагарто́вувати, вую, єш, гл. = Нагартувати.
Понага́чувати, чую, єш, гл. То-же, что и нагати́ти, но во множествѣ.
Понагина́ти, на́ю, єш, гл. Нагнуть (во множествѣ). Як би нам оці вишні хто понагинав, а то не достанемо рвати. Богодух. у.
Понагина́тися, на́ємося, єтеся, гл. Нагнуться (о многихъ). Верби понагинались над водою. Левиц. I. 62.
Понагля́ти, ля́ю, єш, гл. Торопить. Гол. III. 503.
Понагля́тися, ля́юся, єшся, гл. Торопиться, спѣшить. Гол. II. 714.
Понагні́чувати, чую, єш, гл. Нажать, надавить (во множествѣ). Понагнічуй же і капусту і буряки. Черниг. у.
Понагно́ювати, но́юю, єш, гл. Унавозить (во множествѣ).
Понагово́рювати, рюю, єш, гл. 1) Наговорить (во множествѣ). 2) Наклеветать (во множествѣ). Всі знали Борюха, навіть годили йому, щоб часом не понаговорював чого на дочок. Левиц. I. 180.
Понагово́рюватися, рюємося, єтеся, гл. Наговориться (о многихъ).
Понагодо́вувати, вую, єш, гл. Накормить (многихъ). Він понагодовував салом усіх. Рудч. Ск. I. 196.
Понаго́нити, ню, ниш, гл. = Понаганяти. Повен двір овець… понагонив. Рудч. Ск. II. 15.
Понагорта́ти, та́ю, єш, гл. Нагресть (во множествѣ). Люде, що та мурашня, купки собі понагортали і живуть. Св. Л. 213.
Понагото́влювати, люю, єш, гл. Наготовить (во множествѣ). Жінка усе те понаготовлювали. Мнж. 131.
Понаготовля́ти, ля́ю, єш, гл. = Понаготовлювати. Та вже ж ми і столи позастилали, та своїй матінці їсти понаготовляли. Мил. 199.
Понаграва́тися, грава́ємося, ва́єтеся, гл. То-же, что и награ́тися, но о многихъ.
Понагріба́ти, ба́ю, єш, гл. Нагрестъ (во множествѣ)
Понагріва́ти, ва́ю, єш, гл. Нагрѣть (во множествѣ).
Понагріва́тися, ва́ємося, єтеся, гл. Нагрѣться (во множествѣ). Груби добре понагрівалися, — тепло буде. Васильк. у.
Понагриза́ти, за́ю, єш, гл. Нагрызть (во множествѣ). От бісові миші скільки понагризали. Харьк. у.
Понагрі́шувати, шую, єш, гл. Нагрѣшить (во множествѣ).
Понагрома́джувати, джую, єш, гл. Нагресть (во множествѣ).
Понагу́лювати, люю, єш, гл. То-же, что и нагуля́ти, но во множествѣ.
Понагу́люватися, люємося, єтеся, гл. 1) Нагуляться (о многихъ). 2) Наиграться въ какую либо игру (о многихъ).
Пона́д, пред. Надъ, вдоль чего, около. Понад морем-Дунаєм вітер явор хитає. Макс. Пливе понад берегом. Рудч. Ск. II. 19. Понад шляхом, щирицею ховрашки гуляють. Шевч. 77.
Пона́да, ди, ж. = Принада. Вх. Зн. 52.
Понадава́ти, даю́, єш, гл. Надавать. І хвиґ, і родзинок — всього мені понадає. Шевч.
