Попороси́тися, симося, ситеся, гл. Родить поросятъ (о многихъ). Всі льо́хи сє попоросили. Kolb. I. 135.
Попороскошува́ти, шу́ю, єш, гл. Пожить, не стѣсняя себя, пожить въ роскоши. Я за первим чоловіком попороскошувала. Лебед. у.
Попоро́ти, рю́, реш, гл. Распороть. Попорола сорочку, бо не по моєму пошита, — по своєму перешию. Васильк. у.
Попоро́тися, рю́ся, решся, гл. Распороться. Черевики… попоряться. Мнж. 55.
Попорохні́ти, ні́ю, єш, гл. Сдѣлаться трухлымъ, обратиться въ пыль.
Попорохня́віти, вію, єш, гл. = Попорохніти. І деревня попорохнявіє, поки зберємося хату перекида́ти.
Попороши́ти, шу́, шиш, гл. Посыпать пылью, порошкомъ.
Попо́рськати, каю, єш, гл. Побрызгать. К. ЧР. 66. Набрала води сцілющої, попорськала. ЗОЮР. II. 56.
Попортя́ний, а, е = Портяний. Гол. Од. 55.
Попосвари́тися, рю́ся, ришся, гл. Нассориться, много поссориться. Коло кожного воза треба попосваритись. О. 1862. VI. 98.
Попоси́діти, джу, диш, гл. Посидѣть долго. І попосиділа ж вона під поштою не годину, дожидаючись. Г. Барв. 498.
Попослужи́ти, жу́, жиш, гл. Послужить много Попослужив… з п'ятнадцять літ. Г. Барв. 407.
Попосмія́тися, ю́ся, є́шся, гл. Насмѣяться вдоволь, посмѣяться много. Попосміялись же за те з Цьомаха довго. Сим. 215. Тії листи що-дня вичитує, — і попоплаче над ними, і попосміється. МВ. (О. 1862. III. 35).
Попосмутува́ти, ту́ю, єш, гл. Попечалиться много. Попосмутував я на чужині. Г. Барв. 407.
Попо́стити, щу, стиш, гл. = Попісникувати.
Попосто́яти, сто́ю, їш, гл. Простоять много, настояться. Добре, що перва прийшла, а то б попостояла. Г. Барв. 498.
Попотіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Потрепать много (льна, конопли). 2) Поколотить, побить. Хиба який чорт попотіпа на досвітках. Лебед. у.
Попоті́ти, ті́ємо, єте, гл. Вспотѣть (о многихъ). Біжучи, попотіли. АД. II. 37.
Попотужи́ти, жу́, жиш, гл. Погоревать много, нагореваться, наплакаться. Як вигнала мене свекруха… — що́ я попожурилась, що̀ я попотужила. Г. Барв. 433.
Попоту́пкатися, каюся, єшся, гл. Потоптаться много, натоптаться, — ко́ло ко́го. Поухаживать за кѣмъ много, пока добьешся. Попотупкаєшся коло нього на случай якої оказії та й кишеню потрясеш. Св. Л. 281.
Попотягти́, гну́, гнеш, гл. Потащить много. Хай, думає пан, і він попотягне повозку з хамутом та з дугою. Грин. II. 213.
Попочва́нитися, нюся, нишся, гл. Поважничать, почваниться. Що то вже він попочванився, то й Боже. Лебед. у.
Попо́чок, чка, м. Ум. отъ піп.
Попра́ва, ви, ж. 1) Починка, исправленіе. 2) Исправленіе (нравственное). Горе нам, як не діждеться од нас ніякої поправи Той, що ненавидить усякий гріх. Гречулевич, Проповѣди (1857), 78. Ум. По́правка.
Попра́вді, нар. Дѣйствительно, въ самомъ дѣлѣ. Другий день поправді везут королівну. Драг. 285.
Попра́вити. См. Поправляти.
По́правка, ки, ж. Ум. отъ поправа.
Поправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. попра́вити, влю, виш, гл. 1) Поправлять, поправить, починить. 2) Направить лошадь. Коли це дивлюсь: світиться; я й поправив на те світло. Приїздю. Мнж. 130.
Поправува́тися, ву́юся, єшся, гл. Исправляться. Попрямуйтеся ви, вільні доріженьки, поправуйтеся ви, лихі воріженьки. Нп. (Балт. у.)
Попразе́н, на, м. Второй день послѣ праздника, отданіе праздника. Св. Л. 76. Чого тобі… на оті прокляті досвітки, на празники та попразени ходить. КС. 1882. VIII. 263.
Попра́зниця, ці, ж. = Попразен. Чуб. VII. 576.
Попра́зниче, чого, с. = Попразен. Kolb. I. 22.
Попра́ти, перу́, ре́ш, гл. Постирать. Попрали баби панам сорочки. Мнж. 129.
Попрацюва́ти, цю́ю, єш, гл. Потрудиться.
Попрацюва́тися, цю́юся, єшся, гл. Сильно потрудиться. Отому чоловікові, що хата згоріла, так горе: доведеться попрацюватися, бо все з себе самого, ніхто не поможе. Харьк.
Попраща́ти, ща́ю, єш, гл. — кого́. Про-
