до голови, — знов поприростали. Рудч. Ск. I. 109.
Поприруча́ти, ча́ю, єш, гл. Поручить (во множествѣ).
Поприсила́ти, ла́ю, єш, гл. Прислать (во множествѣ). Попросіть книжочок, що з оцім листом поприсилані. О. 1862. VI. 59.
Поприси́лювати, люю, єш, гл. Привязать (во множествѣ).
Поприсипа́ти, па́ю, єш, гл. Присыпать (во множествѣ).
Поприсипа́тися, па́ємося, єтеся, гл. Присыпаться (во множествѣ).
Поприси́рнювати, нюю, єш, гл. ? Що поприсирнювано, а дощ накрапа, — поприбіра як слідує. Сим. 198.
Поприсіда́ти, да́ємо, єте, гл. Присѣсть (о многихъ).
Поприсі́ювати, сі́юю, єш, гл. То-же, что и присі́яти, но во множествѣ.
Поприска́кувати, куємо, єте, гл. Подскочить къ чему (о многихъ).
Попри́скувати, кую, єш, гл. Пофыркивать. Ой на броду, броду пив сивий кінь воду. Кінь на воду та поприскує, удилами та побрязкує. Грин. III. 546.
Попристава́ти, таємо́, єте́, гл. То-же, что и приста́ти, но во множествѣ. Тепер до його пристав князь Корецький… поприставали людно й оружно Котлубай, Ілляшевські, Горностаї. К. ЦН. 277. Воли годуй добре, щоб не поприставали. Маркев. 121.
Поприсяга́ти, га́ємо, єте, гл. Присягнуть (о многихъ). І поважати присуд наш козацький над королівський всі поприсягали. К. ЦН. 179.
Попри́ти, рю́, ри́ш, гл. = Перчити. Вх. Уг. 261.
Поприто́птувати, тую, єш, гл. Притоптать (во множествѣ). Вийшов сіяч сіяти насіння своє; і як він сіяв, инше впало край шляху, і попритоптувано його. Єв. Л. VIII. 5.
Поприту́жувати, жую, єш, гл. Придавить, притянуть жердями солому на крышѣ. Треба добрими притужинами попритужувати солому, а то зсунеться з криші. Волч. у.
Поприту́лювати, люю, єш, поприту́люватися, люємося, єтеся, гл. = Попритуляти, ся. (Хати) позлазили вниз, поховались між купами каміння, попритулювались до провалин. Левиц. ПЙО. I. 474.
Попритуля́ти, ля́ю, єш, гл. То-же, что и притули́ти, но во множествѣ. Попритуляв… (одрізані) уха до голови, — вони знов поприростали. Рудч. Ск. I. 109.
Попритуля́тися, ля́ємося, єтеся, гл. То-же, что и притули́тися, но о многихъ.
Поприхо́дити, димо, дите, гл. Прійти (о многихъ). Всі поприходили до його. Єв. Мр. III. 8. У неділю поприходять з служби. Драг. 143.
Попричиня́ти, ня́ю, єш, гл. Притворить (во множествѣ). Двері всі попричиняла. МВ. (О. 1862. III. 56).
Попричі́плювати, люю, єш, гл. Прицѣпить (во множествѣ).
Попришива́ти, ва́ю, єш, гл. Пришить (во множествѣ).
Попри́щити, щить, гл. безл. Покрыть прыщами. Чого це тебе так поприщило? Черниг. Йому поприщило пику.
Попри́щитися, щуся, щишся, гл. Покрыться прыщами. Щоб тобі поприщилось!
Попрі́ти, прі́ємо, єте, гл. Сопрѣть. Попріли усі стоги.
Попро́бувати, бую, єш, гл. Испытать, испробовать Ходім же тепер …попробувати сили, — хто дужчий. Рудч. Ск. II. 16.
Попро́буватися, буюся, єшся, гл. Испытать, попробовать. Як дам, то на свій зріст все подвір'я зміряєш… — Попробуємся! — Та що тут пробуватись! Без сорома казка: он де двері, або тебе випхаю. Св. Л. 317. Ти бігаєш, як жоден молдаван не побіжить, — попробуйся. Св. Л. 137.
Попробу́ркувати, кую, єш, гл. Пробудить (многихъ). Насилу дітей попробуркував.
Попробу́ркуватися, куємося, єтеся, гл. Пробудиться (о многихъ). Як тіки попробуркуються пани, тоді біда!
Попрова́дити, джу, диш, гл. Потащить, понести, повезти. І попровадили тих братів на Сібір. Грин. I. 97.
Попрова́дитися, димося, дитеся, гл. Потащиться, отправиться, пойти. І куди ото вони попровадилися прямо в грязюку, — наче обійти не можно. Харьк.
Попрові́рчувати, чую, єш, гл. Просверлить (во множествѣ). Попровірчував дірочки в дошці. Харьк.
Попроганя́ти, ня́ю, єш, гл. = Попрого́нити. Роботників, вражих синів, зовсім попроганяли. Драг. 290.
Попрогле́джувати, джую, єш, гл. Проглядѣть. Здається, усі вікна попрогледжувала, його визираючи. Г. Барв. 121.
Попрого́нити, ню, ниш, гл. Прогнать; отогнать (во множествѣ). Попрогонь овечки, що родина здарувала. Мет. 265.
