Постерегти́, ся. См. Постерігати, ся.
Постеріга́ння, ня, с. Замѣчаніе, наблюденіе.
Постеріга́ти, га́ю, єш, сов. в. постерегти́, режу́, же́ш, гл. 1) Замѣчать, замѣтить. Петро й постеріг, хто се такий і почав придивлятись, що там за Бруховецький. К. ЧР. 261. Ми на йому нічого не постерегли, ніякого познаку. НВолын. у. Постеріг лопатки в горосі. Ном. № 4331. Постеріг старий, що він тяжко согрішив. Грин. II. 154. 2) Прослѣживать, прослѣдить. Я й стала постерегати: як він із хати, то й я до неї. Г. Барв. 109. Де то він ходить, ніколи з нами не буває в компанії, — треба його постерегти. Рудч. Ск. I. 78.
Постеріга́тися, га́юся, єшся, сов. в. постерегти́ся, жу́ся, же́шся, гл. 1) Замѣчать, замѣтить. Так і не постереглись, як наїлись трутизни. Драг. 185. Бреше, аж не постережеться. Ном. № 6947. 2) Остерегаться, остеречься, поберечься. Говорили йому миряне, щоб він постерігся: щоб не єхав в лєс і з чортом не стрівся. Рудч. Ск. I. 63. Він тоді став постерігатись. НВолын. у.
Постерна́к, ку, м. = Пастернак. Вх. Пч. I. 12. Ликом постернаку не викопаєш. Посл.
Постига́ти, га́ю, єш, сов. в. пости́гти, гну, неш, гл. 1) Созрѣвать, созрѣть. Вітер повіває, жито постигає. Нп. Пшениця постигла жатись. Черк. у. 2) Поспѣвать, поспѣть, быть готовымъ. Уже й вечеря постигла, а батько не йде в хату. Чуб. II. 99. Хліб постиг, — виймаю. Г. Барв. 242. 3) Настигать, настичь, приспѣть, придти. П'ятнадцятий год постиг. Г. Барв. 64. Смерть мене постигає саму. МВ. I. 57. От його-то постигла лиха година. Кв. 4) Успѣвать, успѣть. Ще постигнемо до церкви. Левиц. I. Добре, добре, шо постиг вовчик: із корови голова да хвостик. Чуб. V. 635. Де сам чорт не постигає, туди, мовляли, бабу посилає. К. ЦН. 301. 5) Холодѣть, похолодѣть. Як тобі дам, аж тобі в п'ятах постигне. Ном. № 3636.
Постиде́нний, а, е. Посрамленный. Нехай постиденний буде Хрисан, а не ми, бо ми стоїмо за правду. Павлогр. у.
Постиди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Постыдиться. І на віки постидяться, що бідою веселяться. К. Псал. 83.
Постила́ти, ла́ю, єш, сов. в. посла́ти, стелю́, леш, гл. Стлать, постлать. — Що будемо постилати? — Ой у тебе запащина, а у мене сірячина, то те будем постилати. Чуб. V. 191. Послала баба рядна. Рудч. Ск. I. 37.
Пости́лка, ки, ж. Подстилка. Херс.
Постина́ти, на́ю, єш, гл. Обезглавить, зарубить (многихъ): По всьому царству постинать малих дітей. Шевч. 638. Постинав їм голови. Чуб. II. 600.
Постина́тися, на́єнося, єтеся, гл. Замерзнуть (во множествѣ)? Учора вранці ходила я на річку сорочок прати, то дуже було холодно, аж береги постинались. Харьк. г.
Постира́ти, ра́ю, єш, гл. Вытереть, стереть. Візьми он стирок та постирай лави.
Постира́тися, ра́ємося, єтеся, гл. Стереться (во множествѣ). Білі рученьки змиваються, а персники постираються. Чуб. V. 591.
Постиска́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Пожать (во множествѣ). 2) Стянуть туже (во множествѣ). Постискайте ходаки, а то води нальється. Каменец. у.
Пости́ти, щу́, стиш, гл. Постить. Постимо як рахмани. Ном. № 128.
Пости́шуватися, шуємося, єтеся, гл. Утихнуть, успокоиться (о многихъ). Крик був такий, а тепер постишувалися. Черниг. у.
Постіба́ти, ба́ю, єш, гл. Постегать.
Пості́вка, ки, ж. 1) = Постіль. Забрав гроші, забрав скрині, та й білу постівку. Гол. I. 70. 2) = Покіс. Вх. Лем. 454.
Пості́й, тою, м. Постой. Прийшли у ту слободу, де вона жила, салдати на постій. Кв. Біднили нас постоями (ляхи). К. Досв. 115.
Постіка́ти, ка́ємо, єте, гл. 1) Стечь (во множествѣ). Весна настала. Постікали води, зазеленіли трави. Мир. ХРВ. 11. Були річки — постікали. Чуб. V. 539. 2) О зернѣ: не налиться. Постікало в хлібові зерно. Харьк. у. Въ подобномъ же значеніи о корнеплодахъ. Буряки постікали, бо заросли бур'яном. Пирят. у.
Пості́л, тола́, м. 1) Родъ обуви, кожаный лапоть. Чуб. VII. 419. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. Нп. (О. 1861. II. Объясн. слов.). 6). Въ другихъ мѣстностяхъ такъ называется и лапоть изъ лыка, также изъ лозы, вербы. КС.
