що — не черпать, щоб і посуди не запаскудить. Ном. № 3288.
Посуди́на, ни, ж. Сосудъ. Як немає в посудині, то тоді до господині. НВолын. у. Чорзнащо — щоб і посудини не поганило. Ном. № 3288. Ум. Посудинка. Жінка, принісши посудинку мира, почала обмивати ноги його. Єв. Л. VII. 37.
Посуди́ти, джу́, диш, гл. Посудить. Посудим людей раз, а люде десять раз. Ном. № 7016.
По́судник, ка, м. Гончаръ, изготовляющій разнаго рода глазированныя и терракотовыя издѣлія, сравнительно лучшія. Вас. 177.
Посу́док, дку, м. 1) = Посуда. Вх. Зн. 54. 2) Утварь. Украла дещо з посудку. НВолын. у.
Посудо́мити, мить, гл. безл. Свести, судорожно стянуть. Щоб тобі руки посудомило. Ном. № 3719.
Посука́ти, ка́ю, єш, и сучу́, чиш, гл. 1) Ссучить (во множествѣ). Чом ти, козаче, поводів не маєш? Ой як не маєш, я ж би ті посукала. Чуб. V. 391. Із його сала свічі посукала. Чуб. V. 1072.
Посука́тися, ка́ємося, єтеся и су́чимося, читеся, гл. Ссучиться (во множествѣ). Прокидається, а ті мички й попрялись і посукались. Рудч. Ск. II. 44.
Посуко́нний, а, е. Состоящій изъ чистыхъ шерстяныхъ нитокъ (о сукнѣ). Гол. Од. 55. Посуконне сукно. НВолын. у.
Посуко́нщина, ни, ж. Сукно изъ чистыхъ шерстяныхъ нитокъ.
Посу́кувати, кую, єш, гл. Выводить, выпрядывать нитку. Посукувати починок. Вас. 201.
Посумі́ти, мі́ю, єш, гл. Опечалиться. Невістка смутная ходить, і діти навіть посуміли. МВ. I. 9.
Посумни́тися, мню́ся, мни́шся, гл. Усумниться. Тільки прошу в тім не посумниться.
Посумні́ти, ні́ю, єш, гл. = Посуміти. Надійшла осінь. На дворі посумніло.
Посумува́ти, му́ю, єш, гл. Погоревать, попечалиться. Там ніхто не посумує по твоєї смерти. Рудч. Чп. 234. Посумували чумаки, посумували, може котрий з їх і поплакав трохи — да що вже зробиш. Рудч. Ск. II. 154.
Посу́нути, ся. См. Посувати, ся.
Посу́пити, плю, пиш, гл. 1) Нахмурить. 2) = Похнюпити. Голову посупив. Кв.
Посу́питися, плюся, пишся, гл. 1) Нахмуриться. 2) = Похнюпитися. Ну, годі ж тобі, дочко, посупившись стояти. Шевч. 289.
Посу́рмити, млю, миш, гл. Потрубить.
Посутені́ти, ні́є, гл. безл. Потемнѣть. Як вже добре посутеніло, пішли на гробки. Грин. II. 186.
Посутя́жити, жу, жиш, гл. Потянуть, повезти тяжело. Аби кінь добре посутяжив, зразу і на ноги впаде. Кременч. у.
Посу́ха, хи, ж. Засуха. Вихор бува під посуху. Чуб. I. 35.
По́суш, ші, ж. Валежникъ, сухія вѣтви. Радом. у.
Посуши́ти, шу́, шиш, гл. Высушить (во множествѣ). Ой пішов дід по гриби, баба по опеньки, дід свої посушив, бабини сиренькі. Чуб. V. 1129.
Посуши́тися, шу́ся, шишся, гл. Посушиться. В середині каша була і кабиця за для вогню, часом щоб було де погріться і посушиться. Стор. II. 182.
Посу́шний, а, е. О времени года: когда бываютъ засухи, сухой. Під той посушний рік я насіяв хліба багато, та й не вродив. Каменец. у.
Посхва́чуватися, чуємося, єтеся, гл. Схватиться, вскочить (о многихъ). Побудив усіх, посхвачувались усі. Грин. I. 200.
Посхиля́ти, ля́ю, єш, гл. Нагнуть, склонить (во множествѣ). Ой у рути верхи крути, піду посхиляю. Мет. 116. Ой у лісі на горісі, там гадини гніздо звили, головоньки посхиляли. Чуб. V. 915.
Посхиля́тися, ля́ємося, єтеся, гл. Наклониться, нагнуться (во множествѣ). Хрести дубові посхилялись. Шевч. 430.
Посхну́ти, ну́, не́ш, гл. = Посох(ну)ти. Ще тиждень поцвітуть, а потім і посхнуть. Гліб.
Посхо́дити, димо, дите, гл. 1) Сойти (внизъ) (о многихъ). Посходили з гори. Черниг. у. 3) Взойти (во множествѣ) (о растеніяхъ). Так рідко посходив (часник), наче нечистий кіллям потикав. Ном. № 10187. 4) Уйти (о многихъ). А тут і дітей нема: як на те ж посходили з хати. Г. Барв. 299. Посходили із світу й патріоти. К. ПС. 7. 2) Взойти (на высоту) (о многихъ). Посходять було на ту могилу, балакають… усяких співають пісень. ЗОЮР. I. 280.
Посхо́дитися, димося, дитеся, гл. Сойтись (о многихъ). Уночі посходились усі гайдамаки. Рудч. Ск. II. 147.
