буємо, ми старого бога любимо. Фр. Пр. 81. Нащо ти нас потребуєш? АД. II. 119.
Потремті́ти, мчу́, ти́ш, гл. Подрожать.
Потрети́нній, я, є. Потрети́ннє сукно. Сукно, въ основѣ котораго каждая третья нитка пеньковая. НВолын. у.
Потрива́ти, ва́ю, єш, гл. Погодить, повременить, подождать. Потривайте, я вам ще й не так зроблю. Ком. II. 8. Ось потривай лиш, — я тут брод знаю. ЗОЮР. I. 301.
Потрима́ти, ма́ю, єш, гл. Подержать. Потримав деякі (книжки) в руках. О. 1862. IX. 67. Коня дайте, я потримаю. Чуб. II. 628.
Потри́нити, ню, ниш, гл. Съѣсть все, до остатка. Так потринили, так поїли, шо лише кістки лишили. Драг. 275.
По́тріб, би, ж. 1) Надобность, дѣло. Купив оце й я собі на потріб дерева. Каменец. у. Сей оскіпок у потріб піде. НВолын. у. В нас іде на потріб ціла липа, а не колена. Брацл. у. Яворина все на потріб яку там купуєся. Каменец. у. 2) Своя́ по́тріб. Естественная нужда, испражненіе. ЕЗ. V. 189.
Потріва́ти, ва́ю, єш, гл. = Потривати.
Потріво́житися, жуся, жишся, гл. Испугаться, взволноваться. Всі його бачили і потрівожились. Єв. Мр. VI. 50.
Потрі́пки, ків, м. мн. Клочки льна, отпадающіе при трепаніи его трепло́м. Черниг. у.
Потрі́пувати, пую, єш, гл. 1) Потрепывать. Вона стоїть собі та коноплі потріпує. 2) Осуждать; ругать, поносить. Не дуже лишень потріпуйте село, коли любите сільську мову. Левиц. Пов. 170. Сидить та потріпує своїх сусідок. Потріпує сучим сином. Лубен. у.
Потріскатися, каюся, єшся, гл. Потрескаться. Ворота кам'яні од великого жару потріскались. Стор. МПр. 42.
Потрі́шки, нар. Ум. отъ потроху.
Потріща́ти, щу́, щи́ш, гл. Потрещать.
Потрови́ти, влю́, виш, гл. Употребить на кормъ. Потровив солому скотиною. Лебед. у. Ні, він травою потровить (т. е. не выкоситъ на сѣно, а выпасетъ). Лебед. у.
Потрої́ти, рою́, ї́ш, гл. Раздѣлить на три части.
Потропи́ти, плю́, пи́ш, гл. Истоптать, вытоптать. Худоба потропила збіжє. Вх. Зн. 54.
Потро́хи, потро́ху, нар. Понемногу. Пара робиться туманом і потроху піднімається вгору. Ком. II. 22. Ум. Потро́шку, потрі́шки, потро́шечку. Бог дав їй усякої пашні потрішки. Грин. I. 7.
Потрощи́ти, щу́, щи́ш, гл. 1) Раздавить, разбить, изломать, раздробить. Потрощили їм ноги на гамуз. ЗОЮР. I. 76. 2) Съѣсть (во множествѣ, — о не жидкой пищѣ).
Потруди́ти, джу́, диш, гл. Затруднить, побезпокоить. Попа до себе потрудили. Алв. 104.
Потруди́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Потрудиться. 2) Бо́гу потруди́тися. Проболѣть. Борз. у.
Потруї́ти, трую́, їш, гл. Отравить (многихъ).
Потруї́тися, труїмо́ся, їте́ся, гл. Отравиться (о многихъ). Потруїлись тим зіллям поганим. Шевч. 474.
Потру́сини, син, ж. мн. Собраніе небольшого числа гостей, лицъ болѣе близкихъ семьѣ, на другой день послѣ пирушки, для доѣданія и допиванія остатковъ отъ вчерашняго дня. Лубен. у. Слов. Д. Эварн.
Потруси́ти, шу́, сиш, гл. 1) Потрясти. 2) Посыпать. Потруси борошном стіл та й викачуй паляниці. Богод. у. 3) Обыскать кого.
Потруси́тися, шу́ся, сишся, гл. Потрястись.
По́трух, ху, м. 1) Сѣно, солома стертая, труха. Черк. у. 2) мн. потрухи́. Потроха. Маркев. 159.
Потру́хлий, а, е. Сгнившій (о деревѣ).
Потрухля́віти, вію, єш, гл. = Потрухнути.
Потру́хнути, ну, неш, гл. Сгнить (о деревѣ). Потрухли чумацькі вози і занози. Ком. Пр. № 1271.
Потруча́ти, ча́ю, єш, гл. Потолкать.
Потрюхи́кати, каю, єш, гл. Потрусить мелкимъ шагомъ? От потрюхикав собі віл помалу. Чуб. II. 154.
Потряска, ки, ж. Родъ танца. Вх. Лем. 454.
Потрясти́, су́, се́ш, гл. 1) = Потрусити 1. Св. Л. 281. 2) Помчаться. І потрясла (в танці), аж вітер віє. Св. Л. 206.
Потряха́ти, ха́ю, єш, гл. Встряхивать. Підняли його на руки. Я потряха́в-потряхав його, — так ні, він неживий був. Новомоск. у.
Поту́га, ги, ж. 1) Сила, мощь. Царство Боже прийде в потузі. Єв. Мр. IX. I. Перемогла б нечисту силу ти пречистою
