має, стременем у груди поторкає. Лукаш. 43. 2) Потрогать, потолкать.
Поторопі́ти, пі́ємо, єте, гл. Оторопѣть (о многихъ). Рудч. Ск. II. 127. Вони так і поторопіли. Рудч. Ск. II. 30.
Поторохті́ти, хчу́, ти́ш, гл. Погремѣть, постучать.
Поторо́ча, чі, ж. Привидѣніе, призракъ; пугало. МУЕ. III. 166. Снилась мені, моя мати, потороча уночі: в поторочі чорні очі і жупан на плечі. (О. 1861. II. Объясн. слов., 2).
Пото́рсати, саю, єш, гл. Подергать, потрясти; взять за грудь и встряхнуть. Поторсав жінку, а вона й скинула дитину. Канев. у.
Пото́рсатися, саюся, єшся, гл. Потрясти другъ друга за грудь. Поторсались чорзна як та ще й пішли й позиваться. Канев. в.
Пото́чина, ни, ж. 1) Небольшой ручей. Невелика поточина луги помулила. Гол. II. 427. З сих гір спливають поточини, що ділять поле на менші частки. МУЕ. III. 47. 2) Русло потока.
Поточи́ти, чу́, чиш, гл. Источить, изгрызть. Стор. МПр. 62. Бач, як поточило дерево — мабуть шашіль.
Поточи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Покачнуться, зашататься (о человѣкѣ). Куди не піпхнуть, туди й поточишся. Ном. № 10689. Турн перший зацідив Енея, що з пліч упала і керея, Еней був поточивсь назад. Котл. Ен. 2) Броситься, побѣжать, поплыть. Поточились із хати не озираючись. Кв. Півень кинувся йому в лице; поросята та индики поточились під ноги. Левиц. Щука плеснула хвостом да й поточилась на дно, а далі виплила. Чуб. II. 112.
Пото́чний, а, е. Текущій; обыденный. Поточні потреби.
Пото́чуватися, чуюся, єшся, гл. Покачиваться, пошатываться. Загнибіда увійшов у кухню, поточуючись. Мир. Пов. II. 76.
Потра́ва, ви, ж. Кушанье, блюдо. Ном. № 5171. Ріжуть на потраву птицю або й порося. Стор. МПр. 30. Тут їли різнії потрави і все з полив'яних мисок. Котл. Ен. I. 18.
Потра́вка, ки, ж. Родъ кушанья изъ мелкихъ кусковъ мяса, иногда съ примѣсью кусочковъ колбасы. МУЕ. I. 106. Що потравка, то поправка. Ном. № 11537.
Потра́пити, ся. См. Потрапляти, ся.
Потрапля́ти, ля́ю, єш, сов. в. потра́пити, плю, пиш, гл. 1) Попадать, попасть, дѣлать, сдѣлать въ мѣру, въ ладъ. Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати. Чуб. V. 412. Молоте та потрапляє, щоб солома їдоміша була скотині і не дуже вимолочує зерно. Грин. I. 299. Його в ступі не потрапиш. Посл. Я не потраплю з вами співати, а може й пісні такої не знаю, яку ви знаєте. Котл. МЧ. 425. 2) Улучить время, выбрать время. Ну й ми потрапили орати — саме в дощ. НВолын. у.
Потрапля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. потра́питися, плюся, пишся, гл. Попадать, попасть, попасться. Доставай, що в руку потрапиться. Чуб. I. 142. Він у городі був да потрапився й до його. Зміев. у.
Потра́та, ти, ж. Утрата, издержка. Лучиться, що чоловік зовсім дурни, а жінка вередлива та вигадлива. Тоді вже округ горе та потрата. Рудч. Ск. II. 174.
Потра́тити. См. Потрачати.
Потра́фити, флю, фиш, гл. = Потрапити. І збрехати добре не кождий потрафит. Фр. Пр. 122.
Потрача́ти, ча́ю, єш, сов. в. потра́тити, тра́чу, тиш, гл. Тратить, истратить, издержать, утрачивать, утратить. Кипить, мов у горшку окріп і силу даром потрачає. О. 1861. IV. 158.
Потре́ба, би, ж. 1) Надобность, потребность, необходимость, нужда. Викочує старий Грива той віз тепер на иншую потребу. К. (ЗОЮР. II. 202). Про його потребу я дав йому. НВолын. у. Вже яка потреба, — ні до кого не іду, — вона зарятує. Г. Барв. 187. 2) Дѣло, битва. Бодай тебе у первій потребі військовій перша куля спіткала. Дума.
Потре́бен, бна, не = Потрібний. Ном. № 4750.
Потре́бизна, ни, ж. Потребность, нужда. Хто мав при собі гроші, складав у громадську скарбовню на народні потребизни. О. 1862. III. 25.
Потреби́ти. См. Потребляти.
Потребля́ти, ля́ю, єш, сов. в. потреби́ти, блю́, би́ш, гл. 1) Истреблять, истребить. Хоробрий дух роскошами всипляли, кругом султана честь і правду потребляли. К. МБ. XI. 151. 2) Истрачивать, истратить. За тиждень пуд муки потребить. Лебед. у.
Потребува́ти, бу́ю, єш, гл. Нуждаться въ комъ, чемъ. Ми нових богів не потре-
